Гра за будь-якої погоди

Поза сумнівом, у червневому рейтингу найбільш резонансних подій поза конкуренцією стоїть реальний старт пенсійної реформи, зумовлений прийняттям у першому читанні відповідного законопроекту. Коротко нагадаю про головні пенсійні новації. З 2013 року пенсійний вік для держслужбовців зросте до 62 років, для всіх жінок — до 60. Чарівній статі дадуть відстрочку в десять років, і три роки після ухвалення реформи жінки добровільно обиратимуть: іти на пенсію за старим законом чи новим. За кожні півроку більш пізнього виходу на пенсію жінка одержить збільшену на 2,5 відсотка пенсію (за п’ять років — на 25 відсотків). Для зменшення диспропорцій у розмірах пенсій пропонується переглянути порядок їх призначення — перерахунок, зокрема, здійснювати на підставі середнього розміру пенсії за три останні роки, що передують моменту виходу на пенсію. Розміри всіх пенсій пропонується обмежити десятьма розмірами мінімального прожиткового мінімуму — 7640 гривень. Усього реформа пропонує 11 принципових новацій на додачу до вже очевидних позитивних змін у пенсійному забезпеченні (до Пенсійного фонду почали платити шахтарі, підприємці, автоматичне відшкодування ПДВ прив’язали до динаміки заробітних плат тощо). Проте навіть у такому вигляді реформа для громадян і експертів — що теорема. По-перше, наявність десятків нормативних актів, за якими відбувається нарахування найвищих пенсій, нівелює за фактом зниження соціальних гарантій широкого загалу пенсіонерів і залишає відчуття незавершеності законодавчих змін. По-друге, навіть м’який варіант змін поки що тільки затягує демографічний вузол, про що свідчить зростання дострокових виходів на пенсію цього року. По-третє, найбільш очевидний спосіб розв’язання пенсійного забезпечення з допомогою накопичувальної системи лишається недосяжним через надмірний рівень тіньової економіки, ухиляння від сплати податків і низькі доходи переважної більшості населення. По-четверте, проведення пенсійної реформи є необхідною передумовою для одержання від МВФ кредиту, котрий уряд розцінює як страховий поліс від економічних та бюджетних негараздів. Проте кращої реформи не запропонують, тому це привід для її подальшої активізації, а не згортання.

Саме в червні я почув від одного дуже поміркованого банкіра про те, що в країні зникає середній клас, як такий. Уточнювати, про що йдеться, було зайве. І податкову, і пенсійну реформу влада привела до спільного знаменника — захисту інтересів представників великого капіталу і експлуатації інтересів малого та середнього. Під цим знаменником стоять усі резонансні рішення — згадайте хоча б подарунок для енергетичних компаній у вигляді 24 мільярдів гривень боргів за енергоносіями і податками на тлі непомічених боргів у споживачів комунальних послуг. Звісно, це ускладнює, а не полегшує розв’язання пенсійної теореми. До того ж уряд став непопулярний швидше за свої реформи. Водночас економічне зростання, його підживлення за рахунок внутрішнього попиту вимушують владу дбати і про зростання доходів населення. Про це свідчить намір підняти вже з липня заробітні плати працівникам бюджетної сфери, бодай адміністративно протистояти високій інфляції і вже в липні передати на підпис Президенту затверджений законопроект із пенсійної реформи.

Не менш резонансного звучання набули україно-російські переговори на вищому рівні, квінтесенцією яких не вперше була перспектива одержати від «Газпрому» більш дешевий газ. «Ми не проти, — сказали росіяни, — але тільки в обмін на створення СП між «Нафтогазом України» та «Газпромом» на базі вашої ГТС». Це, м’яко кажучи, суперечить українському законодавству. Тоді, пропонують, приєднуйтесь до Митного союзу. А це, прямо кажучи, не відповідає законодавству ЄС. Переговорний процес перекочував із червня у липень, залишивши по собі майже фізичну присутність закулісного ряду. Це коли спостерігаєш за Ан-158 на авіасалоні в Ле Бурже, а бачиш перед собою урядовий законопроект про вилучення з розряду стратегічних ДП «Антонов», серійних авіазаводів «Авіант» та Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. Відтепер чекай на купівлю акцій росіянами, з якими в КБ «Антонов» вже СП? Чому б ні, якщо під тиском російських цін на природний газ Україна вже у червні почала створювати СП з видобутку корисних копалин на чорноморському шельфі? Це при тому, що будь-яка ціна на газ — швидкоплинна, тоді як вартість акцій вітчизняних добувних підприємств тільки зростатиме.

Слухав про принади Митного союзу за підсумками червневого засідання україно-російської комісії з економічної співпраці на тлі її цілковитої дискредитації. Я веду про бензин А-92, який почав зникати в червні через активізацію експорту до Російської Федерації з підпорядкованого росіянам НПЗ. І про довжелезну низку загороджувальних мит на українські цукор, карамель, молочну продукцію, сири, валки для прокатних станів, неіржавіючі труби та багато чого іншого. Про все, що гальмує розвиток взаємовигідної торгівлі між двома країнами, яка нібито регулюється від 1994 року угодою про зону вільної торгівлі. Угода є, але з російського боку нема бажання її дотримуватися, поки, як нам сказали, українська влада не визначиться, який Союз вигідніший — Митний чи Європейський. Уже визначилися: Митний союз суперечить планам з інтеграції до ЄС, які зафіксовані в засадах внутрішньої і зовнішньої політики. Але нам кажуть: «М’яч на вашому боці поля». А що це міняє? Біда не в тім, що нас не чують, а в тім, що граємо ми так само, як росіяни, в політичні та економічні ігри, наче у футбол — однаково «майстерно» й на чужому, й на своєму полі. Нехтуючи правилами faіr play (чесної гри), справедливої конкуренції, ринкового ціноутворення тощо. Але Україна — не Росія. Коли «Газпром» одержує мільярдні прибутки, «Нафтогаз України» зазнає мільярдних збитків. Тому, очікуючи закономірностей, українці одержують сюрпризи на кшталт харківських домовленостей. 

Я не виключаю, що черговий сюрприз ми одержимо вже в липні під час переговорів Прем’єр-міністра Миколи Азарова з Володимиром Путіним. Але не для всіх, для обраних споживачів. На монополізованих ринках інакше не буває.

Для всіх українців сюрпризом у червні стала погода. Для відпочивальників у Криму — неприємним, бо істотно похолодало. Шквали вітру, які ламали дерева, залишили по собі жертви в Одесі. Для аграріїв потужний малорухомий циклон приніс несвоєчасні дощі на посіви зернових. І попри оптимізм першого віце-прем’єра — міністра економічного розвитку й торгівлі Андрія Клюєва, через це хлібороби не доберуть принаймні кілька мільйонів тонн зерна, що може позначитися на очікуваннях експортерів.

Для комунальних служб рясні опади у вигляді дощу принесли взагалі головний біль. У Черкасах уже подумували оголосити через затоплення вулиць, порив міського колектору і відключення електростанції навіть надзвичайний стан. Найбільш критична кількість дощу випала в ніч з 28 на 29 червня, але зливи поливали місто впродовж кількох днів, перекривши в 10 разів десятиденну норму опадів. І це зайвий раз вказало на неготовність комунальних служб до протистояння першим-ліпшим проявам стихії. Це не так легко, як купувати для футбольних фанатів біотуалети за мільйони гривень, але й не так важко, бо йдеться передусім про елементарну готовність зливних стоків, від яких залежить ритмічна робота комунального транспорту, каналізаційного колектора, підстанцій і ліній електропередач, від яких залежить життєдіяльність обласного центру. Зрештою, йдеться про цілком реальні багатомільйонні збитки Одеси, Черкас та інших постраждалих від негоди міст і селищ.