Бокс. Гамбург (Німеччина). На велетенському футбольному стадіоні дощового вечора Володимир Кличко за очками з великою перевагою переміг відомого майстра розмовного жанру, британця Девіда Хея. Український велетень захистив свої титули ІBF, ІВО та WBO і відібрав у скандального суперника титул WBA. Отже, маємо абсолютно чемпіонську родину. Збулася давня мрія братів Кличків — тепер вони власники чемпіонських поясів у всіх основних версіях (нагадаю, що Віталій володіє титулом WBC).
Дякувати Богу, що Кличко-молодший не потрапив до емоційного полону. І не був налаштований з перших секунд «розірвати» знахабнілого Девіда Хея, як того прагнула переважна більшість прихильників українського суперчемпіона. Натомість холодна голова і чіткий розрахунок, помножені на високу майстерність і витривалість принесли всім нам переможний підсумок. Усі три судді віддали перемогу Володимиру Кличку з великою перевагою: 117:109, 118:108 та 116:110.
Бій був напружений і непростий для обох суперників. Хей швидко переконався, що і на ринзі Володимир справжній колос і підібратися до нього майже марно. В усякому разі складніше, ніж базікати, спілкуючись з представниками ЗМІ. А джеб нашого героя з перших миттєвостей і до завершення поєдинку був головним і дуже болючим аргументом. Цей фактор, зрештою, і мав найбільший вплив на кінцевий результат.
З іншого боку, Кличко побачив, що Хей не є виключно балакуном, а є добрим боксером, який ретельно підготувався до поєдинку. Можливо, він був дещо моторнішим, ніж від нього очікували. Він увесь час перебував у русі і був небезпечним, несподіваним щосекунди. І вкрай незручним через свою кострубатість. Як і очікувалося, Хей діяв на контратаках, але ніхто не думав, що він буде кидатися в них так швидко і несподівано.
Протягом перших двох раундів здавалося, що Кличко міцно володіє ініціативою та контролює ситуацію. Окремі випади суперника на загальну картину не впливали. Однак у третьому й четвертому раундах Хей зненацька зумів непогано прикластися правою, і раптом стало здаватися, що в цьому бої ще не все вирішено, що в Хея є якісь шанси.
Однак з п’ятого раунду Володимир знову почав діяти впевнено. Він контролював дистанцію й взагалі вміло користувався своєю перевагою в габаритах. Коли вони сходилися з Хеєм у клінчах, Кличко просто придавлював його зверху, і тому залишалося тільки падати. Навіть важко сказати, скільки разів протягом бою Хей опинився на підлозі.
Українець продовжував вести справу до перемоги в досить обережному ключі, а в сьомому раунді Хей раптом ожив. В черговому клінчі Кличко придавив його, і той упав. За що рефері, либонь перестраховуючись, зробив киянину попередження. Та відчувалося, що в Хея вже закінчується «пальне». Починаючи з восьмого раунду Володимир просто контролював дистанцію своїм джебом і часом, щоб життя Хею не здавалося цукром, діставав його ударами ще й правою. А вибухи Хея були вже значно тихіші. Він втомився, і десь у лабіринтах його душі з’явилася остаточна зневіра в рятівний нокаут.
В одинадцятому раунді американський рефері... зафіксував нокдаун, коли Хей укотре впав. У дванадцятому британець таки кинувся на авантюрний останній штурм. Але то був швидше жест відчаю.
Після поєдинку Девід Хей навіть притиснувся щокою до щоки свого суперника, якому разом з братом обіцяв... відрізати голови. Зазнавши поразки, британець якось не по-чоловічому скаржився на здоров’я, хронічно хвору ногу. Всі ці слова викликали особливий подив, коли пригадувалося, як ото Хей стрибав і, мов вправний гімнаст, ставав на шпагати...
А Володимир Кличко одразу після успішного двобою сказав:
— Дуже шкода, що Хей відмовився від бійки. Британець поводився на ринзі дуже обережно, тому в нього було важко влучити.
Фото з сайта sports.yahoo.com
