Права людини — не красиве гасло, що може вживатися для підкреслення власного демократизму, а закономірність і передумова розвитку сучасних європейських народів, яку вони відстояли в горнилі двох світових війн», — наголосив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, виступаючи у п’ятницю на міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми застосування практики Європейського cуду з прав людини в правовій системі України».
Проведення такої конференції, зауважив він, є промовистим свідченням «нашої відданості правам людини, переконаності, що ці права мають бути під постійним моніторингом як з боку держави, так і широкої громадськості».
Керівник українського парламенту звернув увагу на ту обставину, що Україна має давні, глибинні корені становлення інституту прав людини. «Ще на ранніх етапах середньовічної Європи, коли, власне, й не було такого поняття і розуміння — «права людини», коли монарх мав права, а не обов’язки стосовно своїх підданих, у Київській Русі вже тоді зустрічається дещо інше розуміння цієї проблематики», сказав він. Доба піднесення Київської Русі, за словами В. Литвина, на жаль, змінилася пізнішими часами занепаду, руїни, поневолення: «Втративши свою незалежність, український народ уже не міг самостійно розвивати засадничі права людини». Така можливість з’явилася знову тільки після вступу України до Ради Європи, ратифікації Конвенції з прав людини та долучення нашої держави до участі в європейській судовій системі захисту прав людини. На думку В. Литвина, неупереджений аналіз діяльності України за цей час у системі Ради Європи свідчить про те, що «проведено значну роботу, досягнуто вагомих результатів».
Особливо активно, за словами В. Литвина, була сприйнята можливість співробітництва в рамках Європейського cуду з прав людини. «У цьому контексті варто зазначити, що наші громадяни виявилися значно мобільнішими та оперативнішими за державні структури. Вони швидше адаптувалися до можливостей європейського судового захисту своїх прав, аніж то було з боку держави», — зауважив керівник українського парламенту. За його словами, Україна впевнено посідає п’яте місце за кількістю заяв до Європейського cуду. Якщо в 1998 році від України їх надійшло 214, то в 1999 році — вже 431, а станом на 30 квітня 2011 року їх було вже 10950.
У цьому контексті Голова Верховної Ради звернув увагу на важливість врегулювання на законодавчому рівні питання щодо відповідальності за зволікання в судочинстві та невиконання судових рішень
Важливим аспектом, за його словами, також є проведення вітчизняними правознавцями інформаційної та роз’яснювальної роботи щодо внутрішньодержавних засобів правового захисту.
Підсумовуючи, В. Литвин зазначив, що від вітчизняних судових, правоохоронних органів багато залежить у тому, щоб показати, як застосовувати Конвенцію з прав людини на практиці, як виконувати рішення Європейського Суду та чому їх не можна порушувати. «Дуже багато залежить від Верховної Ради України в тому, щоб розвивати наше законодавство у відповідності з нормами конвенції та стандартами рішень Європейського cуду», — сказав він.
Прес-секретар Голови Верховної Ради України.
На фото Анастасії СИРОТКІНОЇ учасники конференції.
