На освітянському ринку небачена ситуація: місць у вузах більше, ніж випускників ЗОШ.
На офіційному рівні така аномалія пояснюється насамперед кризовими демографічними явищами. Але чи справді лише народжуваність регулює процесами, що відбуваються у вищій школі?
Куди подітись філософам
Хмельниччина на цьому тлі — своєрідна оаза: кількість цьогорічних випускників майже дорівнює минулорічній. Коли загалом по країні їх зменшилось на 42 відсотки, то, скажімо, в обласному центрі — не менше одного відсотка.
У 2011-му видано одинадцять тисяч шкільних атестатів і це лише на чотириста менше від торішнього показника. За останні півтора десятиліття були і менші цифри.
Ситуацію непередбачуваною не назвеш. Про зменшення учнівського контингенту, особливо в селі, говориться не перший рік. Лунають пропозиції про закриття малокомплектних закладів.
Попередні півтора десятиліття їх число коливалось в межах 1,1 тисячі, нині залишилось 926. Кількість учнів за цей час зменшилась із 217 тисяч до 137 тисяч.
Не помітити цих тенденцій ВНЗ не могли. Але хто із них пішов на скорочення навчальних місць? Навпаки, число спеціальностей дедалі зростає.
Торік розмовляла зі стривоженими батьками випускниці. Дівчина на тестуванні з англійської мови не набрала навіть мінімальних 124 бали. Розпач родини був зрозумілий.
Але яким було моє здивування, коли дізналась, що дівчина таки стала студенткою університету, та ще й ... філософського факультету.
Що робити із філософами, які не уміють мислити; міжнародниками у сфері журналістики, економіки, права, котрі навряд чи побувають за кордоном; менеджерами, яким немає чим управляти?..
А тим часом Хмельниччина за кількістю ВНЗ вже обігнала Дніпропетровщину.
Стань магістром і... йди на базар
Саме так бачить своє майбутнє багато молодих людей.
Уже не одне десятиліття в рейтингу лідирують міжнародники, економісти та юристи. А якщо є попит, то чому б його не задовольняти? ВНЗ з готовністю набирають абітурієнтів саме за цими спеціальностями.
Та дедалі більшої популярності набувають точні науки та технічні спеціальності. Керівники підприємств невтомно повторюють, що їм не вистачає «фізиків». Та, на жаль, мало хто може створити умови, котрі на довгі роки прив’яжуть молодого спеціаліста до виробництва.
То чому ж здобути диплом нині прагне практично кожен випускник?
Тепер тільки лінивий не пише тести з незалежного оцінювання. Торік у Хмельницькому тестування проходило 1766 школярів, а нинішнього року зареєструвалось 2457.
А чому б і ні, коли критерії вступу знижено до мінімуму, коли свій «товар», тобто місця, пропонують найширшому загалу всі заклади. Мало того, своєрідною модою стало здобуття другої вищої освіти. Нікого не здивуєш і тим, що особливо заповзяті освоюють ще й третю спеціальність.
Дехто наважується здобути другу освіту в ... ПТУ. Але значна частина шукає своє трудове щастя не у виробничих колективах і навіть не на біржах праці, а на ... базарах.
П’ятнадцять років тому кількість студентів ВНЗ різних рівнів акредитації ледь перевищувала сорок тисяч. А нинішнього навчального року їх понад п’ятдесят тисяч.
Виходить, не демографічна криза, а криза перевиробництва на освітянській ниві призвела до «здешевлення» диплома. Адже вища школа так і не зробила суспільство освіченішим, а виробництво — технологічно насиченим.
Освіта заради диплома не дає знання. Диплом не дає роботу. Робота без кар’єрних перспектив тримає на місці економіку. Коло замикається, і ми бігаємо по ньому, щороку поповнюючи кількість безробітних.
Хмельницький.