Василь Радько: «Я й нині не шкодую, що в 1996 році проголосував проти»

— Так, і за 15 років я ще більше утвердився в тій своїй позиції. Бо прийнята в 1996 році Конституція України вихолостила з Конституції УРСР усі соціальні надбання. Мені й нині прикро, що до цього доклали у своїй більшості руку і колишні однопартійні з фракції КПУ. А тепер вони так бідкаються, що ні медицина, ні навчання не є насправді безплатними або лише згадують про гарантії на отримання житла від держави, як було при соціалізмі. А в контексті права на забезпечення роботою розповідають нинішній молоді, що, мовляв, за радянських часів, навпаки, примушували працювати, а до заядлих нероб, які ухилялися від праці на громадську

користь, навіть застосовували цивільне право.

Я вже не казатиму про «успішні заходи з роздержавлення» загальнонародного добра. Одне слово, якщо раніше були гарантії, то тепер записано «має право», але може й не мати. Де гарантія? Її вже не записано в Основному Законі країни. Пам’ятаю, тоді нас шельмували, вивісивши список тих, хто не проголосував за Конституцію. Тож, зауважте, я не шкодую про це і зараз.

— Я працював у комісії з питань самоврядування. До Конституції вніс поправку, яка й була прийнята, про виборче право не прямої дії, а щоб виборча система регулювалась окремим законом. Нині шкодую, що вносив ту поправку, бо тепер переконався: треба було записати в Конституцію як норму прямої дії мажоритарну виборчу систему. Україна ще не дозріла до пропорційної системи. Перш за все це стосується наших політиків.

— Я не вдаватимуся в подробиці цього питання, знав і зараз знаю тих політиків і ту фракцію, яку сформував під себе її лідер, котрі бояться йти на вибори за мажоритаркою, а потім звітувати перед людьми, дивлячись їм в очі. Усім українцям слід усвідомити, що змін на краще вони не дочекаються, якщо нарешті не зрозуміють: владу вони наймають на роботу і мають обирати її не за гроші, бо зарплату можновладцям платять з їхніх податків.

А становище, коли корупційна іржа, яка роз’їла всі ланки влади по вертикалі й горизонталі, і стало як наслідок втрати народом контролю над владою саме через вибори. І нехай люди суворо питають за результати виборів з тих, хто отримав право працювати на виборчих дільницях. Це від них, від їхнього підрахунку залежить, кого ми насправді робимо депутатами. Я впевнений, що товстосуми зараз підкуповують не виборців, а тих, хто сидить у виборочкомах. Спочатку вони їх туди призначають, а потім оплачують роботу за «правильним» підрахунком голосів.

Одне слово, шкода, що Конституція не забезпечує гарантованого права людей змінювати владу, яка б реально служила їм, а делегувала цю функцію окремому закону, що перед кожними виборами політики підлаштовують під свої інтереси.