Ним є народ. Так гласить ст. 5 Основного Закону. Тож напередодні 15-ї річниці з дня ухвалення Конституції України наші власні кореспонденти попросили його представників відповісти на такі запитання:
— чим запам’ятався день ухвалення Конституції?
— чи спрацьовують положення Основного Закону у житті та чи доводилося посилатися на них, захищаючи свої інтереси?
— які б зміни до Конституції запропонували ви?
Микола Гончаренко, 40 років, працівник продовольчого ринку, м. Черкаси:
1. День, коли приймали Конституцію, добре пам’ятаю. Я тоді дуже цікавився політикою і переймався тим, що творилося у Верховній Раді. Хвилювався, щоб ухвалили Основний Закон країни. Вірив, що з його прийняттям ми почнемо жити по-іншому. Гордився тим, що земляк-черкащанин, мій колишній викладач університету, Михайло Дмитрович Сирота, брав найактивнішу участь у творенні Конституції...
2. На жаль, сподівання на те, що Основний Закон буде однаковим для всіх громадян України, не справдилися. Я не зміг працювати за фахом, здобутим у вищому навчальному закладі. Із закриттям заводів інженери стали нікому не потрібними. Так було порушено моє право на працю. Як і багато моїх однокурсників, пішов реалізатором на продовольчий ринок. Потім ще багато разів порушувалися мої права: коли дружина народжувала дитину і потрібно було заплатити лікарям, коли син пішов до першого класу і почалися побори у школі, коли нас, «базарників», виганяли з території ринку, аби віддати площі під бутіки... Словом, нема чого багато перелічувати, бо все це добре знайоме кожному простому, чи, як пишуть, пересічному українцеві.
3. У Конституції України нічого змінювати не треба. Її положення потрібно всім виконувати: зверху донизу. Однак це станеться тоді, коли не лише працівники ринку чи підприємці обстоюватимуть свої права. Торжество закону настане тоді, в цьому я переконаний, коли в нашій державі існуватиме громадянське суспільство.
Записала Лідія ТИТАРЕНКО.
* * *
Вікторія Аметова, 28 років, м. Сімферополь:
1. Коли ухвалювали Конституцію, мені було 13 років, тому цей день не пам’ятаю. Але пригадую, як сказав батько: «Нарешті у нас є своя держава Україна зі своєю Конституцією. Тепер ми заживемо по-людськи». Не зажили.
2. Не завжди спрацьовують положення Конституції у повсякденному житті. Приміром, безплатне лікування та освіта. Ці статті фактично не виконуються. В лікарню, куди не звернешся, — треба платити гроші. Освіта теж фактично платна. Вступити ще можна безплатно, а ось коли вступив — плати гроші на навчально-матеріальну базу, в різні фонди, а то часом і за іспити та заліки.
3. Візьмемо статтю 14 Конституції: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону». Не працює ця стаття в повсякденному житті. Я хотіла свого часу зайнятися підприємництвом, побудувати та відкрити на вільній земельній ділянці невеликий магазин. І що ви думаєте, оформила необхідні документи на ділянку землі та надала їх до міської ради. Чекала дуже довго відповіді. Відповідь прийшла. Мені було відмовлено в ділянці землі. Через деякий час на цій ділянці таки з’явився магазин. Але не мій — одного з депутатів міськради. Вихід один — треба приймати нову Конституцію, яка не декларувала б обов’язки та права громадян, а насправді відображала їх.
Записав Георгій ВЕРВЕС.