Виявляється, триває активний пошук шляхів, як їм не заплатити належне по закону
Наша газета вже неодноразово зверталася до теми дітей війни. Тобто тих як мінімум 67-літніх пенсіонерів, які залежно від активності своїх громадських об’єднань де масово, а де й не дуже судяться з державою і виграють суди. І в такий спосіб відстоюють гроші, які для них начебто передбачені відповідним законом. 13 січня цього року на сторінках «Голосу України» надруковано матеріал «Коридор із плівкою на вибитих вікнах, де людям дарують «вудочку» і надію». У ньому йшлося про громадську організацію «Захист прав дітей війни» на чолі з Тетяною Машановою, котра активно діє у Запоріжжі. І ось новий дзвінок від Тетяни Євгенівни: ситуація не те що не поліпшилась, а навпаки — ускладнилася.
Цього разу дзвінок Т. Машанової стосувався не тільки фактично повної байдужості великих і малих начальників до потреб її організації, а вже нових «тактичних способів і прийомів» невиконання законів стосовно людей, які через суд таки добилися свого.
Сьогодні людей найбільше дратує затримка з видачею документів із суду. Причина, як повідомили в територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, «велика кількість надходжень до суду документів, що збільшилась порівняно з минулими роками у декілька разів». А ще — «наявність неприпустимо малої кількості комп’ютерної техніки».
Та найбільша проблема, як повідомляє Тетяна Машанова, полягає в тому, що дітей війни, котрі ВИГРАЛИ суди, «прирівняли до кримінальних злочинців». Тих, які ЗАСУДЖЕНІ! Щоб не обтяжувати читача «живописанням процесу», одразу звернемося за поясненням до компетентної людини — Веніаміна Нежевенка, якому за час трудової діяльності довелося працювати і позаштатним ревізором Міністерства фінансів СРСР.
— А почалося з того, що передбачені дітям війни 30-відсоткові — від рівня мінімальної пенсії — надбавки не сплачувалися, — розповідає Веніамін Семенович. — Навіть після того, як Конституційний Суд двічі — 9 липня 2007 року і 22 травня 2008 року — визнав невиплату згаданої надбавки неконституційною. Зрозуміло, що почалися масові звернення до судів, і практично всі позови пенсіонерів задовольнили. І що в такому разі робити Пенсійному фонду?
Ось одна із зачіпок. З урахуванням положення, що пенсіонерам, стосовно яких судом винесене рішення, на весь термін його виконання «не призначаються індексації й інші види державних надбавок до пенсії», в нетрях Пенсійного фонду України (ПФУ) з’являється лист №24130/02-20 від 23.12.2010 року. Підписаний він заступником голови правління В. Никитенком. Адресований лист ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці і соціальної політики».
У документі свідомо чи несвідомо плутаються поняття «рішення суду» (у кримінальних справах) і «постанова суду» (в адміністративних справах). Таким чином, у згаданому листі дітей війни, які виграли суди, прирівняно до осіб, які відбувають покарання за рішенням судів.
Виявилося, що документ, адресований інформаційно-обчислювальному центру, було надіслано і до обласних управлінь ПФУ. У ньому, до речі, ні слова про дітей війни, але разом з листом надійшли програми електронно-обчислювального розрахунку пенсії. Там усі санкції до цієї категорії пенсіонерів уже, як мовиться, забиті намертво.
І ще про лист: у ньому не йдеться про вирахування з пенсіонерів виплачених за минулі місяці сум індексацій тощо. Однак далі вже обласні управління ПФУ «творчо розвивають установки зверху». Адже вони не тільки роблять перерахунок сум індексації та інших доплат до пенсії, а й здійснюють стягнення. Зокрема, порушуючи Закон України №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де в ст. 50 сказано, що будь-які стягнення з пенсій, отриманих за попередні періоди за відсутності проявів недобросовісності з боку пенсіонера, можливі тільки за рішенням суду про ці стягнення. Те саме говорить і Цивільний кодекс України (ст. 1215): не підлягають поверненню пенсії, коли їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, без розрахункової помилки з її сторони і недобросовісності з боку отримувача.
Таким чином, «спільними зусиллями» визначена постановою суду до сплати пенсіонеру сума у 990 гривень зменшується на 200-900(!) гривень. Зауважу, що коли навіть є велике бажання робити такі речі, то згідно із законом перераховані суми мають бути віднесені на дебіторську заборгованість. А лише потім та чи інша структура ПФУ мала б звернутися до суду, щоб стягнути їх з пенсіонерів.
Щоправда, мені можуть зауважити: «Та люди ж про державну копійку дбають — економлять з усіх сил»... Але така «економія» тягне за собою суттєве збільшення... фонду премій для працівників, які тієї економії досягли. Тому вже й районні управління пішли далі, витлумачивши поняття «весь термін виконання рішення суду» як термін до виплати всіх визначених судом грошей. А це ще більше підвищує суми стягнення.
Однак і це ще не все! Тільки, вважаю, із бажання приховати від пенсіонера суми незаконних стягнень виплата у більшості випадків проводиться не так, як того вимагає порядок — за окремою відомістю, а однією сумою зі всією пенсією. Це щоб середньостатистичний пенсіонер і не розібрав, що й до чого.
Зрозуміло, що таке «своєрідне» трактування закону має бути негайно припинене. Крім того, пенсіонерам, котрі «насмілилися звернутися до суду» (це так про нас кажуть працівники структур ПФУ), мають бути автоматично повернуті незаконно стягнуті суми. Як і негайно припинена хитра гра районних управлінь з так званими базовими місяцями. Які вони обирають так, щоб хоч копійчину на пенсіонерові зекономити...
Послухав Веніаміна Нежевенка і зрозумів: наші чиновники потроху привчають народ бути з ними пильним і наполегливим. Бо тільки так можна захистити свої права, чогось домогтися. А інакше — нічого не вийде.
Фото автора.
