Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності, у порядку контролю за дотриманням законодавства про музеї, музейну справу, охорону культурної спадщини, свободу совісті та релігійні організації, провів виїзне засідання в Переяславі-Хмельницькому. Тема — «Стан та перспективи розвитку Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» як осередку української духовності (в контексті підготовки до відзначення 200-ліття Т. Г. Шевченка та 300-ліття Г. С. Сковороди)». У виїзному засідання брали участь, окрім голови та членів комітету, фахівці музейної та пам’яткоохоронної галузі, журналісти.

Нагадаємо: з 1999 року Заповідник «Переяслав» має статус національного. А за розпорядженням Кабміну від 23 лютого 2003 року (підписане тодішнім прем’єром Віктором Януковичем) заповідник перейшов із власності територіальної громади у власність держави. Отже, унікальне музейне містечко (тут 20 музеїв, у тому числі, Музей «Заповіту» Тараса Шевченка, музеї Шолом-Алейхема та Сковороди) відтепер, здавалось би, перебуває під особливим захистом держави? Аби ж то...

У лютому ц. р. на засіданні Священного Синоду УПЦ (МП) ухвалено рішення про відкриття Свято-Вознесенського чоловічого монастиря в Переяславі-Хмельницькому, а на офіційному сайті УПЦ йдеться також про повернення монастиреві «службових приміщень», а отже — про ліквідацію розташованих там музеїв. А саме — музею Сковороди, експозиція якого міститься в будівлі Переяславського колегіуму, де Сковорода викладав піїтику в 1750—1751 роках. А також Музею-діорами битви за Дніпро в районі Букринського плацдарму. Для переяславців цей музей — місце колективної пам’яті, бо немало їхніх батьків та дідів полягло саме на Букринському плацдармі.

Саме під прикриттям «повернення церковних споруд» заповідник уже втратив один музей — народного одягу Середньої Наддніпрянщини. Він містився у Михайлівській церкві. Навесні 2010 року приміщення цієї церкви наказом Міністерства культури було передане в спільне користування заповідника та громади УПЦ (МП). Відтоді приміщення Михайлівської церкви перебуває на балансі заповідника — але використовується тільки для проведення богослужінь. А в кінці 2010 року нові користувачі розпочали незаконну перебудову Михайлівської церкви. Над нею встановили каркас нового купола й спотворили автентичні розписи всередині церкви. Це засвідчено спеціальним листом Українського товариства охорони пам’яток історії та культури від 07.02.2011 р. за підписом академіка Петра Толочка.

Ще раніше, 31 січня ц. р., Державна служба з питань національної культурної спадщини (голова — Андрій Вінграновський) подала до заповідника свій припис із вимогою «негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт зі спорудження надбудови на будівлі означеної пам’ятки».

Цю церкву 1845 року малював Тарас Шевченко. Йде до того, що ми будемо знати, якою вона була, тільки за тим Шевченковим малюнком. Коли учасники виїзного засідання та журналісти прийшли до церкви, священнослужитель по тім боці замкненої брами сказав, що не може нікого впустити. Ні народні депутати (що мають право бувати навіть на секретних військових об’єктах), ні пан Андрій Вінграновський, ані директор заповідника пан Павло Кривошия зі своїм заступником із наукової роботи паном Юрієм Коптюхом, не кажучи вже про журналістів, не були допущені на територію церкви. Хоч вона, повторимось, є об’єктом «спільного користування».

Яким має бути пам’яткоохоронне законодавство, щоб ефективно вплинути на непоступливого «батюшку» по той бік церковної брами?

Голова комітету Володимир Яворівський назвав подібний стан речей «напівокупаційним». Він заявив, що на місці директора заповідника подав би у відставку.

Утім, народний депутат Павло Мовчан зауважив, що «скільки б ми не сварили місцевих начальників — не від них залежить ситуація в Україні. Ну, звільнимо ми директора — на його місце прийде ще слухняніший до нинішньої влади чиновник...»

Цитата: 

Петро ТОЛОЧКО: «Таким чином, відбувається зміна вигляду пам’ятки національного значення, чим порушено Конвенцію про охорону архітектурної спадщини. Разом з тим завдано шкоди міжнародному авторитету України як держави, що не виконує взятих на себе зобов’язань. Незважаючи на те, що приміщення Михайлівської церкви перебуває на балансі заповідника, його дирекція не вживає жодних дій для охорони цієї пам’ятки. Просимо зупинити незаконну перебудову приміщення Михайлівської церкви, пам’ятки архітектури національного значення XVІІІ століття і забезпечити її охорону та збереження».