Маленький Назар помер після щепленням

— Внучок і разочку не хворів за цей час, — стверджує бабуся Любов Василівна. — Його дуже гарно доглядали. Все усміхався. Місяць тому почав ходити. Нащо нам було те щеплення?!

Батько хлопчика — 24-річний Андрій Клоченко — працює агрономом у сільгосппідприємстві «Кряж». З дитиною постійно була мати Таїса, їй допомагали батьки Андрія — уже згадана Любов Василівна та Іван Степанович. Вони пенсіонери, часу мають вдосталь. «Ми давали дитині тільки своє, вирощене на городі — моркву, яблучка із саду, ніяких бананів чи апельсинів, — каже Андрій. — Молочко пив мамине. Сон і харчування — по годинах. Усе робили, щоб дитина росла здорова».

За словами батька, вони самі кожен місяць привозили дитину в селищну лікарню на обстеження. Народжувала Таїса у Вінниці. «Не тому, що були ускладнення, — продовжує Андрій. — Вирішили, що так буде краще і для породіллі, і для немовляти. Там і лікарі, і умови, принаймні так ми вважаємо, не такі, як у селі чи районі. Я це веду до того, що якби були якісь відхилення у здоров’ї дитини, то нам би у Вінниці одразу сказали. Не чули ми нічого поганого на адресу свого новонародженого синочка».

Коли Назарчику виповнилося півроку, під час чергового обстеження мати звернулася до медсестри, щоб зробили аналіз крові. «Хотіли знати, які там показники, групу визначити, — каже Андрій. А медсестра на те: «А хіба ми ще цього не робили?» Дивлюся, перед нею медична карточка відкрита, а вона про таке запитує. Якби не нагадали, то й тоді не зробили б...»

21 травня батьки знов привезли Назара до селищної лікарні. Цього разу хлопчику робили щеплення проти кору, паротиту та краснухи. Лікарі називають його скорочено — КПК.

— Це нам потім пояснили, що перед цим щепленням дитину обов’язково мав оглянути лікар, — каже батько хлопчика. — Тоді ми про це не знали. Якби знали, наполягли б. А так довірилися медсестрі. Вона зробила свою роботу і одразу відпустила додому. Однак тепер кажуть, треба було хоча б на півгодини залишити дитину під наглядом медиків.

Через декілька днів батьки поїхали в Тульчин. Дитину взяли із собою. Залишили на деякий час у родичів, самі пішли в магазин за покупками. Невдовзі зателефонував дядько. Каже: «Назар так плаче, що не можуть заспокоїти». «Ми гайда до дитини, а він уже заснув, бачимо, зовсім кволий, ще три рази схлипнув... Ми за лічені хвилини доставили дитину до лікарні». Доки в Київ не зателефонували, ліки купували за свої гроші.

Дев’ять діб хлопчик перебував у комі. «Ми всі слідом ходили за головним лікарем районної лікарні, — каже Любов Василівна. — Діти, я, сваха — всі просили, щоб викликали спеціалістів із Вінниці, Києва. Він каже: «Я у перший день викликав професора». А що з того, коли дитині не стає краще. Аж поки не викричалися на нього, тоді при нас знову подзвонив у Вінницю».

— Професор із Вінниці був здивований, коли дізнався, що перед щепленням дитину не оглянув лікар, — каже батько хлопчика. — Хто не приїжджав, кожен ставив новий діагноз. Що причиною захворювання стало щеплення, лікарі відкинули це припущення. Казали, що такого не може бути. Перші два дні ми купували ліки за свої гроші, бігали ледь не кожні півгодини по аптеках — те сказали купити, потім — ще щось. Аж поки в Київ не подзвонили в Міністерство охорони здоров’я. Ми не скаржилися, що за своє купуємо. Просили прислати спеціаліста. Після того медицина для нас стала безплатною.

Батьки та їхні родичі  ні на хвилину не відходили від лікарні. Їм дозволяли бути в реанімаційному відділенні біля маленького пацієнта. Вдень і вночі йому приділяв увагу завідувач відділення пан Зв’ягін, з усіх сил старалися медсестри. Завідувач відділення ще й знаходив слова підтримки батькам, казав, що бувають ще складніші ситуації, але все закінчується добре. Дасть Бог, у вас так само погане минеться. Зовсім інше говорили «світила» з Вінниці. «Від них тільки й чули: «Готуйтеся, дитина вмирає», — затягується цигаркою Андрій. Третього червня серденько Назарчика зупинилося.

— Я згоден, що бувають випадки недбальства медиків, бо сам із цим колись зіткнувся, — каже головний лікар Кирнасівської лікарні В’ячеслав Чорний. — Але в даному разі про це не можна говорити. В нас досвідчений лікар-педіатр Надія Тарадайко. Вже проводили розслідування. Вона писала пояснення. Одночасно з дитиною Клоченків робили щеплення ще одній. Там усе гаразд. Взагалі в нас не було жодного смертельного випадку після щеплення КПК. Перед цим померла ще одна дитина в шестимісячному віці. Там теж причиною стали вроджені вади організму.

— Завчасно діагностувати хворобу, від якої помер хлопчик Клоченків, на жаль, практично неможливо, — стверджує головлікар.

...За маленькою домовиною на цвинтар у Кирнасівці йшло дуже багато людей. Селище було шоковане несподіваною смертю хлопчика. Щиро співчуваємо молодим батькам хлопчика, а також родичам, усім, кому дитятко встигло за такий короткий час подарувати свою щиру усмішку.