Початок літа асоціюється в Україні із найвідповідальнішим і дуже хвилюючим періодом для молодих людей, що стоять на порозі дорослого життя, — випускними іспитами, шкільним балом, вузівською вступною кампанією. Учорашні школярі, їхні батьки вкотре ставлять собі споконвічне запитання: ким бути? І, незважаючи на те, що сьогодні практично кожному випускникові загальноосвітньої школи відкрито двері в кожній із декількох сотень українських вузів, що наші молоді співвітчизники з недавнього часу мають можливість отримати престижну освіту за кордоном, сумніви — а чи правильний зроблено вибір? — напевно, продовжують залишатися й після того, як здано іспити, коли відбулася заповітна присвята в студенти.
На знімку: головний корпус університету.
А чи не краще з урахуванням європейських перспектив України починати кар’єру в закордонних вузах? А наскільки наша освіта відповідає європейським, світовим стандартам? А як знання й навички, отримані в наших вузах, адаптовано у світову економіку, в сучасні життєві реалії?.. Таких запитань не злічити.
Напередодні вступної вузівської кампанії редакція газети «Голос України» розповість про кращі навчальні заклади країни, їхню історію й традиції, досягнення і значущість в українському й міжнародному освітньому процесі.
Перший матеріал нашого харківського кореспондента про знаменитий у минулому Харківський юридичний інститут і не менш іменитий сьогодні Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», що вже понад 200 років (!) є своєрідною Меккою правової науки і практики спочатку Російської держави, потім союзної держави, а в останні два десятиліття — незалежної України.
Із досьє «Голосу України»:
Василь ТАЦІЙ народився 13 січня 1940 року в Полтаві, в сім’ї службовців. Після закінчення в 1963 році Харківського юридичного інституту займав посади помічника прокурора Полтавського району і прокурора відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ у Полтавській обласній прокуратурі. З 1966-го по 1987 рік пройшов шлях від аспіранта до професора і проректора Харківського юридичного інституту. З 1987-го є ректором Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
19 серпня 2004 року удостоєний звання Героя України за видатні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку юридичної науки, багаторічну плідну наукову, педагогічну й суспільну діяльність. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981), орденами князя Ярослава Мудрого V, ІV і ІІІ ступенів (1995, 1998, 2009), орденом «За заслуги» ІІ ступеня (2000). Має низку міжнародних урядових, суспільних і церковних нагород. Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2001). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004). Лауреат премії імені В. Вернадського (2001) і лауреат премії імені Ярослава Мудрого (2001, 2002).
Заслужений діяч науки і техніки України, почесний громадянин Харкова і Полтави.
Президент Національної Академії правових наук України, дійсний член Національної академії наук України.
Велика історія
Так уже, напевно, влаштований наш слов’янський світ, що ми найчастіше шукаємо високі ідеали, найвищі зразки досягнень сучасної світової цивілізації в далеких країнах і чужоземних державах і нерідко не помічаємо, не знаємо того, що й самі маємо унікальні духовні й інтелектуальні багатства, скарбниці світової науки та культури, до яких, безперечно, у наш час належать наука та вища освіта.
Проходячи, проїжджаючи щодня повз величні будинки Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (з кінця минулого року — Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого») по вулиці Пушкінській в Харкові, харків’яни й гості східної столиці, ймовірно, й не здогадуються, що стикаються із двохсотлітньою історією, храмом вітчизняного права та основ української державності. Навряд чи випадковий перехожий може знати й те, що одна із кращих юридичних шкіл Російської імперії, СРСР, і, безперечно, краща в сучасній Україні, заснована на початку ХІХ століття як юридичний факультет Імператорського Харківського Університету.
Ректор Василь ТАЦІЙ:
— У нас три народні артистки, п’ять заслужених артистів, а якщо з керівниками — то вже за десяток. А ідея полягає в тому, що наш випускник має бути всебічно розвиненою особистістю, ерудитом, мати певні енциклопедичні знання, висококультурною, начитаною людиною й духовно високою. Тому не випадково ми свого часу пішли на створення першого у світі професійного студентського театру. Коли наша самодіяльність почала набирати обертів, ми побудували Палац студентів, де могли б займатися надзвичайно талановиті діти і не такі талановиті, але головне, щоб вони займалися творчістю. Сьогодні створено величезний творчий колектив, щодня в палаці працюють від 1000 до 1500 студентів. Уявіть собі, яке величезна кількість студентів культурно збагачують життя університету.
А все починалося з того, що в 1803 році російський імператор Олександр І розпочав реформування освіти. У результаті тільки за один 1804 рік у Росії було засновано Петербурзький педагогічний інститут (пізніше перетворений в університет), Казанський і Харківський імператорські університети. Причому університетські устави, затверджені Олександром І, надали новоствореним вузам значної автономії.
Один із перших чотирьох факультетів університету називався «Відділенням Моральних і Політичних Наук». І першим деканом цього факультету був відомий ліберальний учений-юрист професор Йоганн Шад, запрошений до Харкова за рекомендацією не кого-небудь, а великого поета й одного з керівників університетської освіти в Саксон-Веймарському герцогстві Й. В. Ґете. А першими його викладачами були здебільшого вихідці з Німеччини й Московського університету. Однак ліберально налаштовані викладачі нерідко відраховувалися з університету владою за висловлювання ідей, що не збігалися з монархічним устроєм Російської імперії.
Але, однак, юридичний факультет у короткий період став одним із кращих в університеті. У його стінах трудилися відомі вчені-юристи, які створили чимало прогресивних юридичних шкіл для свого часу. Особливо помітною була харківська міжнародно-правова школа, котру очолив український учений-юрист професор Д. Каченовський. «Аудиторія, в якій читав лекції цей учений, — згадував історик, — завжди була переповнена не тільки студентами юридичного, а й інших факультетів». Тож стартові умови для розвитку харківської юридичної школи було створено щонайсприятливіші.
Тридцять років по тому, 1835 року, вже за іншого імператора, Миколи ІІ, відділення було офіційно перейменоване на юридичний факультет університету. А ще через 85 років, уже за радянської влади, 1920 року, юридичний факультет став самостійним вузом. Щоправда, не обійшлося без казусу. У ті бурхливі роки керівництво Наркомпросу республіки вважало за необхідне ліквідувати університети як вищі навчальні заклади «чистої науки» і замінити їх галузевими навчальними закладами. Отже, юридичний факультет спочатку став Інститутом народного господарства, а вже в 1933 році вуз остаточно набув статусу вищого юридичного навчального закладу і став називатися Інститутом радянського будівництва і права, а в 1937-му — був перетворений на Харківський юридичний інститут.
Ректор Василь ТАЦІЙ:
— Серед основних завдань, безперечно, — розвиток матеріальної бази. Сьогодні, незважаючи на всі труднощі, ми будуємо студентський готель у Харкові на 1200 місць, хоч як важко, розвиваємо матеріальну базу Полтавського факультету, тепер уже Полтавського юридичного інституту. Триває проектування Кримського юридичного інституту, бібліотеки в Харкові. Гадаю, що це будуть найкращі споруди. Тож вуз не зупиняється у своєму розвитку. Історична місія навчального закладу — весь час боротися за кращі показники.
У 1991 році інститут було реорганізовано на Українську державну юридичну академію. У 1995-му їй присвоєно статус Національного самокерованого вищого навчального закладу України імені Ярослава Мудрого. У 2001 році — надано додаткові повноваження з огляду на «видатну роль у підготовці фахівців для органів державної влади, правоохоронних органів, різних сфер юридичної практики та виходячи з необхідності збереження й наступного розвитку сформованих в академії наукових шкіл». У 2009 році статус академії чергове було підвищено до самокерованого дослідницького національного вищого навчального закладу. А 24 грудня 2010 року Указом Президента України академію перетворено в Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».
Сучасні досягнення
Більш високий статус надасть вузу додаткові освітні можливості. По суті, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» залишатиметься вищим юридичним навчальним закладом. Однак новий статус дасть змогу вузу розвивати нові напрями, зокрема, міжнародних відносин, юридичної журналістики, інтелектуальної власності.
На знімку: вручення дипломів випускникам спільних магістерських програм з Великої Британії.
Але спочатку варто сказати, що за новітній період існування академії професорсько-викладацькому колективу вдалося вивести на якісно новий рівень підготовку юристів. Сьогодні в університеті навчаються понад 23 тисячі студентів усіх форм навчання. У структурі університету нині діють інститути: підготовки кадрів для органів прокуратури України; підготовки слідчих кадрів для МВС України; підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки; підвищення кваліфікації юридичних кадрів. Крім того, є сім денних факультетів: господарсько-правовий, підготовки кадрів для органів юстиції, військової юстиції, підготовки юристів для Міністерства закордонних справ, підготовки професійних суддів, підготовки кадрів для Державної пенітенціарної служби, підготовки кадрів для системи Пенсійного фонду, два факультети заочної форми навчання (підготовка фахівців з державного замовлення та підготовка фахівців на госпрозрахунковій основі), вечірній факультет, Кримський та Полтавський юридичні інститути, а також науково-дослідний інститут правознавства.
Отже, створено багатопрофільну систему підготовки фахівців у рамках спеціальності «правознавство» з урахуванням особливостей роботи в органах влади і приватних структурах, які також є замовниками освітніх послуг юридичного університету.
Ректор Василь ТАЦІЙ:
— Академія була ініціатором створення Національної академії правових наук України. Сьогодні вона вже має добру матеріальну базу, шість науково-дослідних інститутів, своє видавництво, розгалужену систему структурних підрозділів, які розташовано в Києві, Львові, Одесі, Донецьку та багатьох інших обласних центрах України. Найзначуща робота, котру ми висунули на Державну премію України — п’ятитомне видання академії «Правова система України: історія, стан та перспективи», — фундаментальна наукова праця великого колективу вчених — академіків і членів-кореспондентів НАПрН України, фахівців-правознавців, що працюють у провідних наукових центрах нашої держави — і Харкові, Києві, Львові, Донецьку, Одесі, юридичних науково-дослідних і навчальних закладах інших регіонів України. До того ж вона доповнена й видається цього року вдруге, російськомовним виданням, для того, щоб ми могли розширити і коло читачів, і поширювати наше уявлення про побудову правової системи в інших країнах, розширювати науковий простір. Наступний перспективний крок — видання англійської версії цієї праці, щоб увійти у всесвітнє юридичне співтовариство.
Набуття академією статусу університету надало академії додаткові можливості розширення номенклатури спеціальностей. Зокрема, йдеться про такі спеціальності, як «юридична журналістика», «судова експертиза», «державна служба» і розширення спеціалізацій у рамках загального напряму «право»: «митне право», «податкове право», «комерційне право», а також «європейське право» і «міжнародне право».
Водночас колектив університету має значні досягнення в науковій діяльності. Тут проводять наукові дослідження із найширшого кола питань із фундаментальних і прикладних проблем правознавства за 17 цільовими комплексними програмами, які включено в чотири наукові напрями. Результати наукових досліджень регулярно друкуються в численних наукових виданнях. Щорічно викладачами академії публікується більш як 1400 найменувань наукових, навчальних і методичних робіт. В університеті систематично проводять міжнародні, всеукраїнські й регіональні науково-практичні конференції, «круглі столи», семінари. Учені університету беруть активну участь у різних наукових заходах міжнародного рівня, присвячених найактуальнішим проблемам сучасної правової науки.
Ректор Василь ТАЦІЙ:
— Мені довелося бувати в багатьох країнах світу, але я не зустрічав ніде, щоб у межах однієї спеціальності «правознавство» було зосереджено таку кількість науково-педагогічних кадрів. Понад 100 докторів наук, професорів; більш як 30 академіків, членів-кореспондентів; значна кількість заслужених юристів, юристів зі світовим ім’ям. Це наше найвище досягнення!
Складно переоцінити внесок університету в становлення правової держави Україна, в удосконалення законодавчого процесу і правозастосування. Професори й викладачі університету постійно співробітничають в галузі нормотворчої діяльності з комітетами Верховної Ради України, адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами й відомствами, органами місцевого самоврядування. Науковці вузу активно впливають на практику застосування законодавства. Більшість проектів постанов Пленумів Верховного Суду, Вищого господарського суду, Вищого адміністративного суду обговорюють спеціалізовані кафедри, за результатами обговорень до вищих державних органів відправляються кваліфіковані висновки. Багато науковців університету, крім перерахованих вище правових державних органів, є науковими консультантами, членами консультативних рад Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ та ін. Тому не випадково Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого в листопаді 2009 року було надано статус самокерованого (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу. У структурі академії створено Науково-дослідний інститут правознавства.
Ректорська цілеспрямованість
Усі, хто хоч трохи обізнаний з діяльністю Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» знають: у тому, що академія вважається кращим юридичним вузом України, велика заслуга ректора Василя Тація і створеної ним команди однодумців та неабияких трудівників — проректорів, директорів інститутів, деканів, завідувачів кафедр. Та й усього професорсько-викладацького колективу, що працює й живе як велика дружна сім’я. Недарма, відповідно до рейтингу, складеного журналом «Фокус», Василь Тацій увійшов до числа 200 найвпливовіших українців.
Ректором він став 1987 року, перемігши на перших у практиці Харківського юридичного інституту виборах ректора колективом вузу. Відтоді Василь Якович — беззмінний керівник університету.
Ректор Василь ТАЦІЙ:
— Ми серйозно готуємося до створення нової бібліотеки: проектування завершується, наступного року, сподіваюся, почнемо будувати. Але стосовно її наповнення робота триває вже сьогодні. Створено спеціальний Центр інформаційних технологій, що формує майбутню електронну бібліотеку. Практично вся наукова література, видана за останні роки, зберігається в електронному вигляді в нашій базі даних. Ми ведемо великий обмін з іншими вузами, займаємося скануванням тих наукових найрідкісніших видань, які в нас є. Допускати до щоденного користування ними небезпечно, можна їх втратити, а в електронному вигляді кожен студент може користуватися цими виданнями в будь-який час. Ми, напевно, єдиний вуз, що має розгалужену оптоволоконну мережу, якою об’єднано всі навчальні корпуси, лабораторії, наукові центри і студентські гуртожитки. Добре це чи погано — не знаю, але біля кожного студентського ліжка, письмового стола є розетка, і всі наші студенти можуть працювати у всесвітньому науковому просторі, користуватися 24 години нашою електронною бібліотекою.
Треба сказати, що й у радянські роки Харківський юридичний інститут мав значний статус всесоюзного вузу, фахівців для МВС і прокуратури готував для всієї країни. Та ось юристів для СБУ, військової юстиції і Прикордонних військ готували здебільшого за межами України — в Москві, Мінську.
Із часу здобуття Україною незалежності й завдяки зусиллям Василя Тація й ректорату ситуація кардинально змінилась: у п’ять разів була розширена підготовка фахівців, у стільки ж разів збільшилась матеріально-технічна база, кількісно і якісно розширено професорсько-викладацький склад. У 2004 році Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого підписала Велику хартію університетів, а через чотири роки була прийнята до Європейської асоціації університетів (ЄАУ), що займається реалізацією положень Болонської декларації.
Сьогодні в складі вузу 40 кафедр, на яких працюють близько 800 викладачів. У тому числі 100 докторів наук, професорів і майже 600 кандидатів наук. Серед викладачів і вчених академії — 12 заслужених юристів України, шість заслужених професорів—старійшин вузу, 17 академіків і 20 членів-кореспондентів Національної академії правових наук України, два Герої України, 11 лауреатів Державної премії України.
Університет славиться цілою низкою своїх юридичних шкіл: теорії та історії держави і права, конституційного й державного будівництва, міжнародного права, кримінального права і криміналістики та ін. Уже згадувалося, що вчені університету брали активну участь в розробці Конституції України 1996 року, у сфері нормотворчості університет активно співробітничає з Верховною Радою України, адміністрацією Президента, Кабінетом Міністрів України, міністерствами й відомствами, органами місцевого самоврядування. До всіх цих великих справ доклав свій талант організатора саме В. Тацій.
У цьому зв’язку не можна не згадати, що Національним університетом «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» налагоджено співробітництво й укладено договори з навчальними закладами багатьох країн світу: Великої Британії, Іспанії, Німеччини, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Франції. Активно співробітничає академія і з російськими вузами: нею підписано договори про співробітництво у сфері юридичної освіти і науки з юридичним факультетом Московського державного університету, Московською державною юридичною академією, Саратовською державною академією права, Уральською державною юридичною академією та ін.
На знімку: концерт з нагоди перемоги у ВВВ.
Будувати на віки, жити повноцінно
У 2004 році в Харкові було здано в експлуатацію Палац студентів університету, котрий визнано кращим студентським Палацом культури в Україні й навіть удостоєно Державної премії України в галузі архітектури. Та й усі інші будинки університету зведено й реставровано, як то мовиться, на віки — у вишуканому дизайні, з найвищою якістю оздоблення. Міжнародні зустрічі в Харкові, зустрічі на вищому рівні, як правило, проходять у стінах юридичного університету. Це кращі міські архітектурні комплекси із сучасно обладнаними аудиторіями, розкішними актовими залами.
Навчально-спортивний комплекс університету також є одним із кращих у Харкові. Він поєднує спортивний і два тренажерні зали, зал аеробіки, басейн, стадіон, тир. Завдяки цьому вихованці університету стають зірками в юриспруденції, спорті, мистецтві, і що головне — мають можливість для всебічного особистісного розвитку.
Далеко за межами Харкова відомі чоловіча народна хорова капела, тріо бандуристок «Купава», духовий оркестр, ансамбль скрипалів, жіночий вокальний ансамбль. Серед спортсменів академії — майстри спорту міжнародного класу, гросмейстери, чемпіони України, Європи і світу. Щорічно спортсмени університету завойовують на різних всеукраїнських і міжнародних змаганнях близько 200 медалей, серед них майже 100 золотих!
Уже понад десять років університет проводить міжнародний шаховий турнір «Кубок ректора» і «Феміда». По-своєму унікальні відкриті в 2006 році Центр інформаційних технологій і «Юридична клініка». Клініка дає змогу студентам опановувати практичні навички ще під час навчання, а заодно надавати безкоштовну юридичну допомогу соціально незахищеним верствам населення: пенсіонерам, інвалідам, незаможним. А Центр інформаційних технологій забезпечує підтримку сучасних бібліотечних технологій і доступ до бібліотеки (яка, до речі, також є предметом гордості вузу) всім користувачам локальної мережі університету.
Не має аналогів серед українських юридичних вузів і відкритий університетом в 2008 році Телевізійний центр.
Справжнім новатором вуз є й у сфері забезпечення студентського побуту. Перший у країні університет почав будувати готелі для студентів. Вони відповідають найвищим вимогам і внесені до Державної цільової програми підготовки і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболі 2012 року.
Але особливо приємно, що в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» з повагою ставляться до історичної спадщини, шанують ветеранів Великої Вітчизняної війни. Дні Перемоги проходять з особливим розмахом. Василь Тацій каже, що нинішньому поколінню є чого повчитися у своїх славних предків і ветеранів. «Тільки так можна побудувати в Україні квітучу, прогресивну й соціальну держава».
Принципово важливо, щоб державні люди були освічені, виховані, моральні
В одному з інтерв’ю В. Тацій якось сказав журналістові: «Виїхавши з Харкова, я б шкодував про це все життя». Харків став для нього другою Батьківщиною, а альма-матер — змістом всього життя. Він зробив сьогодні Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» таким, яким Україна справді може пишатися.
Ми попросили відповісти на кілька актуальних запитань ректора Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Героя України Василя ТАЦІЯ.
— Василю Яковичу, як ви ставитеся до того, що в Україні вивчають юриспруденцію мало не в кожному вузі?
— Це ненормально, незважаючи на те, що потреба у фахівцях зростає, а багато юридичних вакансій не заповнено. Проблема в тому, що вузів, здатних готувати юристів на хорошому професійному рівні, в Україні дуже небагато. Тож українську систему юридичної освіти, безперечно, потрібно реформувати. Певні кроки в цьому напрямі вже зроблено. Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України закрило чимало філій, проводиться ретельна перевірка якості викладання. Хоча насправді це серйозна державна проблема, адже юристи займають відповідальні пости, приймають рішення, від яких часто залежить доля конкретної людини, а іноді й доля держави.
— Останніми роками в Україні багато говориться й робиться для впровадження у вищу освіту принципів Болонського процесу, триває інтеграція українських вузів в європейський освітній простір.
— Я вважаю, що Болонський процес — революційне явище для Європи XXІ століття. Впровадження Болонської моделі дасть змогу розробити універсальну схему європейської вищої юридичної освіти. Наша академія була в перших лавах українських вузів, які приєдналися до Болонського процесу. На практиці Болонський процес змушує студента постійно працювати, оскільки оцінка його знань залежить не лише від того, як він здасть іспит, а й від щоденної праці, від того, як він накопичував знання, набирав відповідні бали. Тому цікаво спостерігати картину, коли студенти, що пропустили з різних причин заняття, чекають, щоб їх на кафедрі прийняли відповідні викладачі й дали можливість відробити наявні «борги». Це правильно. Студент прийшов навчатися. Це його головна робота. Водночас Болонська система стимулює студента. Якщо він протягом семестру чудово займався, мав високі показники, виконав усі письмові завдання, контрольні роботи, викладачам це дає право поставити «автоматом» високі оцінки. Але в нас є й своя чудова методична школа, котра у сполученні з європейською дає найвищі показники. Унаслідок — наші фахівці нарозхват. Виходить, ми не забуваємо напучування Т. Шевченка: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».
— Які результати співробітництва з юридичними вузами інших країн?
— Договір про академічне співробітництво між нашим університетом і Московською державною юридичною академією ось-ось почне приносити перші результати. Цим договором, крім іншого, передбачено й спільне навчання студентів, і взаємне визнання навчальних курсів, програм і кваліфікацій. На практиці це означає, що наші бакалаври й магістри навчатимуться за освітніми програмами України й Росії шляхом об’єднання навчально-методичних, технологічних ресурсів, об’єктів інтелектуальної власності.
Крім цього, нами укладено договір з Університетом Гертфордшира (Великобританія), в рамках якого вже проведено перший випуск студентів із спільних програм навчання. Унікальність цих програм полягає в тому, що студенти, навчаючись у Харкові, отримують не тільки диплом магістра Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», а й ступінь магістра права (LLM) Університету Гертфордшира.
У цій програмі, до речі, беруть участь також вузи Польщі, Ірландії, Франції. Ці дипломи вільно конвертуються у країнах Європи й, безперечно, відкривають великі можливості для тих, хто пройшов повноцінне навчання. Наступний крок: цього року з 1 вересня починаємо працювати за цими ж програмами з Королівським університетом Швеції й розширюємо напрями підготовки з магістерських програм з університетом Англії.
Ректор Василь ТАЦІЙ:
— Моя мрія — створити картинну галерею. Фактично — вона вже є. У нас, напевно, не сотні, а тисячі картин, написаних на досить високому рівні, які прикрашають навчальні корпуси, студентські готелі, палаци, холи. Живопис — дуже важливий елемент виховання. Людина, що постійно зіштовхується з мистецтвом, увійде в це життя вихованою і принциповою, з бажанням творити щось прекрасне й, головне, корисне. Наші випускники приймають рішення від імені держави. Дуже важливо, принципово важливо, щоб вони були воістину державними людьми — освіченими, вихованими, моральними.
— Чи можете ви назвати формулу успішного навчання в університеті?
— Насправді формула дуже проста. На другому курсі потрібно закохуватися. На третьому курсі потрібно створювати сім’ю. На четвертому — народжувати дітей, тим паче що сімейний гуртожиток у нас є. А після п’ятого курсу отримувати диплом і вже щасливою людиною їхати й працювати на благо нашої Батьківщини. Ну а якщо серйозно, у нас дуже гарні й уважні до студентів викладачі. Вони завжди готові сповна передати свій досвід. Було б тільки бажання вчитися.
— В університеті хороша спортивна база. Але особлива увага — двом видам спорту: шахам і волейболу. Кажуть, це пояснюється тим, що у спорті у вас дві пристрасті: саме шахи і волейбол?
— Ну що сказати, правду кажуть! Нема чого гріха таїти, у студентські роки я непогано грав у шахи, і водночас був капітаном волейбольної збірної юридичного інституту. І своїм улюбленим видам спорту не зраджую досі. Тим паче що в нашому університеті вони, як і колись, на перших ролях. Хоча насправді в нас спортивна демократія — студенти вільні вибирати, яким видом спорту займатися. Ми ж, зі свого боку, намагаємося забезпечити для цього максимально сприятливі умови. За минулий рік у нас понад 200 медалей на чемпіонатах України, Європи і світу, в тому числі дві олімпійські медалі. Навіть у профільних вузах немає таких показників. Це величезне досягнення! Адже вуз готує всебічно розвинену, цілеспрямовану людину, з красивою душею, відповідальну за долю країни. Це дуже важливо для юриста.
— Чи вдалося вам майже за чверть століття керівництва університетом втілити в життя основні мрії і плани, які ви спочатку перед собою ставили?
— Об’єктивно кажучи, коли я прийняв Харківський юридичний інститут, він був «на хорошому ходу». Це був один із найавторитетніших юридичних вузів СРСР. Він перебував у першій трійці. Та й колектив викладачів був дуже сильний. Хоча й маленький порівняно з нинішнім. Проте ми й тоді з успіхом вирішували поточні завдання.
Уже після виборів ректора мені пропонували серйозні посади: спочатку в Москві, потім — низку міністерських та інших високих постів у Києві. Але я вважав і сьогодні впевнений, що, виїхавши з Харкова, жалкував би про це все життя. До того ж колектив повірив мені, повірив у мою програму розвитку вузу. Я висунув нову стратегію, розгорнув перспективу на найближчі роки. І, як мені здається, багато чого із задуманого вдалося втілити в життя. Повірте, я чимало побачив, але те, що сьогодні Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» — один із кращих вузів України — факт незаперечний.
Фото Олександра СЕМЕНЦЯ.
