У Черкаській виправній колонії №62 відбувають покарання понад півтори тисячі осіб. Із них майже 200 найближчими місяцями отримають амністію і достроково вийдуть на волю. Цей акт державного милосердя приурочено до 20-ї річниці незалежності України.

— Чи готове суспільство прийняти до своїх лав учорашніх злочинців? Які заходи вживають державні органи влади та самі пенітенціарні установи, щоб екс-в’язні адаптувалися до життя на волі і знайшли у ньому своє достойне місце? — з’ясовував наш кореспондент.

— При нашій установі уже сім років функціонує навчальний центр, — розповідає психолог виправної колонії Сергій Меркулов. — За цей час понад 500 чоловіків отримали тут професію. Нині засуджені мають можливість оволодіти спеціальностями слюсаря механоскладальних робіт, столяра, електрозварювальника, електрика, токаря, навіть кравця. Ось, наприклад, Віктор Копитько із задоволенням не лише кравцює, а й вишиває. Каже, до такого ремесла у нього лежить душа. Після відбуття терміну ув’язнення він має намір займатися декоративною вишивкою професійно.

Також при колонії працює вечірня змінна школа ІІ—ІІІ ступенів. Програма у ній така само, як і у звичайній загальноосвітній школі. «Ті, хто відвідує уроки, — ділиться учитель Сергій Рейдало, — ставляться до цього з усією серйозністю. Деякі засуджені мріють вступити до коледжу чи вищого навчального закладу».

На думку директора Черкаського навчального центру №62 Джаліля Азізова, засуджені в колонії отримують достатньо знань і вмінь, щоб почати на волі нове трудове життя. Шкода лише, що людей, котрі в минулому мали конфлікт із законом, беруть на роботу з великими труднощами або ж зовсім відмовляють їм у працевлаштуванні. Торік, наприклад, до служби зайнятості звернулися близько сотні екс-засуджених, а роботу знайшли тільки 33.

Найдошкульнішою проблемою, вважають у головному управлінні праці та соціального захисту Черкаської облдержадміністрації, є відсутність тимчасового житла для звільнених із в’язниць осіб. Тільки в Уманському районі діє для них спеціальний центр соціальної реабілітації та адаптації. В інших районах і навіть в обласному центрі немає жодного тимчасового притулку. Звідси й рецидиви, зазначає психолог Сергій Меркулов. Торік четверо із достроково звільнених знову опинилися на лаві підсудних. Бо в них не було родини, яка прийняла б їх, а органи місцевого самоврядування поки що цією проблемою не переймаються.

Посильну допомогу звільненим надають релігійні організації. Однак підтримку отримують насамперед одновірці, в яких сутужна ситуація з житлом і роботою. Не залишають сам на сам з бідою й інших громадян, проте можливості у будь-якої церкви обмежені.

У головному управлінні праці та соціального захисту похвалилися, що на сьогодні в області створено 33 банки одягу для потребуючих. Що ж, це непогано. Проте, як бачимо, громадянам, котрі завтра вийдуть з пенітенціарних установ на волю, вкрай необхідна не лише ця підтримка.

Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.