«Кулібіним» у селі Зоря Рівненського району називають п’ятдесятирічного Володимира Атаманюка. За що не візьметься чоловік, все у нього ладиться, бо має світлу голову і золоті руки. Тільки шкода, що все це спрямував на «винахід», за який його двічі судили: перший раз у 2002-му — на чотири роки обмеження волі, другий — на стільки само, але без ізоляції від суспільства, проте в умовах постійного контролю з боку кримінально-виконавчої інспекції.
Феміда поквиталася з «умільцем» за те, що він власноруч у себе в хліві побудував справжній спиртозавод. Каже, що в цьому допомогла книжка, яку придбав на базарі і в якій розповідалося про технологію виготовлення спирту... Спиртозавод замаскував так, що ніхто й не здогадувався про його існування, хіба що сусіди, яким В. Атаманюк збував спиртне. Як визнають експерти, воно було дуже високої якості (вміст спирту в рідині становив 98 градусів) — нічим не відрізнялося від заводського. Сировину для гуральні «Кулібін» закуповував легально на цукрових заводах області. Для транспортування переобладнав старенький ЗІЛ. І справа пішла. Щоправда, завод у хліві працював не цілодобово, а лише за потребою.
Коли удруге податкова міліція «розсекретила» законспіровану у хліві гуральню, тут виявили близько семисот літрів готового спирту, а також спиртовмісну закваску. Господар зізнався, що не втримався від спокуси знову запустити «виробництво», але пообіцяв, що свої вміння відтепер використовуватиме лише в рамках законодавства. Його ж спиртозавод демонтовано виконавчою службою.
Рівне.
