«Голос України» вже повідомляв (16.06.2011) про те, що у Вінниці на світлофорі невідомий несподівано підсів у автомобіль, направив пістолет на водія і наказав їхати, куди скаже... Після затримання міліцією зловмисник так пояснив свої дії: «Хотів прославитися, щоб про мене написали всі газети». Потерпілий нині в лікарні, а нападник — за гратами. Надати допомогу могли шофер і пасажир автомобіля ЗІЛ, які проїжджали поряд, але не зробили цього...

Сподівався врятуватися на автозаправці

Поки Олександр Івацько, водій однієї із фірм на службовій «Ниві» очікував у Вінниці на вулиці Першотравневій появу зеленого світла на світлофорі, несподівано в салон автомобіля на переднє сидіння підсів незнайомий чоловік. «Він направив на мене пістолет і сказав, якщо не поїду, куди скаже, то прострелить мені ногу, — розповідає потерпілий. — Спочатку їхали по Хмельницькому шосе на виїзд з міста. Але на Юності сказав повернути ліворуч. Доїхали до Музею Пирогова — знову скомандував ліворуч. Потім біля авторинку «Сатурн» направо і на виїзд біля сільгоспінституту».

Коли проїжджали біля музею, невідомий відібрав у водія мобільний. «Зняв кришку і хотів дістати карту, але йому це не вдалося, — каже Олександр. — Тоді він рукояткою пістолета розбив телефон на друзки».

Майже сто кілометрів Олександр проїхав під дулом пістолета. В Шаргородському районі на польовій дорозі між селами Михайлівка та Юхимівка зловмисник наказав зупинитися і вийти з автомобіля...

— Він не кричав, не поводився агресивно, — продовжує Олександр Івацько. — Я одразу звернув увагу, що він трохи, як то кажуть, «загальмований». Дивився спідлоба, зіниці очей розширені. Це мене насторожило. Від людини в такому стані можна чекати будь-чого.

Їхали по Гніванському шосе. Я знав, що попереду — автозаправка. Сподівався, можливо, там вдасться якось вибратися з пастки. Кажу, бензин закінчується, треба заправитися. Він мовчки подивився на мене, а тоді каже: «Давай дєнєжку». В мене було тільки 30 гривень, я й віддав їх. У селищі на АЗС він ще сильніше притиснув мені дуло пістолета під ребро. Підкликав заправника, передав йому гроші. Як тільки від’їхали, каже: «Що, подавав сигнали?». Як я міг це зробити, якщо заправник підходив до нього, а не до мене.

В одному місці на обочині стояли два автомобілі далекобійників. «У таку машину я хочу пересісти», — сказав він, і я відразу почав пригальмовувати. Подумав, може, тепер вдасться виплутатися з халепи. Та де там... «Не збавляй швидкості!» — відчув, як пістолет знову з силою притиснув до тіла. Він весь час стежив, щоб швидкість була не менше як 60 кілометрів на годину. Жодних вимог нападник не пред’являв. Тому зрозуміти його дії водієві так і не вдалося.

Два постріли в голову

— Там, де наказав зупинитися, дорога йде з горба вниз, — розповідає далі пан Олександр. — Недалеко від того місця село Юхимівка, це вже Шаргородський район. У цьому селі якраз працював наряд «даішників». Про це я пізніше дізнався. Був здивований, що міліція приїхала буквально за десять хвилин після дзвінка з мобільного. Запитав, як їм це вдалося. Вони й пояснили. Але до того довелося ще багато пережити.

Недалеко від дороги виднівся ліс. Зловмисник показав рукою у тому напрямку. «Там я тебе прив’яжу до дерева», — сказав своєму заручнику. Перейшли через пшеничне поле. «Він ішов за мною на відстані півтора-два метри, — каже Олександр. — В одному місці я хотів звернути вліво, а він наполягав іти вправо. І тут мене оглушив звук від пострілу. В очах потемніло, в голові запаморочилося. Щось боляче до крові здерло шкіру на голові. Не встиг отямитись, як прогримів ще один постріл. Цього разу біль відчув трохи нижче вуха. З обох місць потекла кров. Але я зрозумів, що стріляє він не справжніми кулями. Зібрався з силою і кинувся на цього недоумка. Він молодший від мене. Але я виявився дужчим. Хвилин з десять толочили пшеницю. В один момент відчув, як щось гостре черкнуло по нозі. Дивлюся, в нього ніж у руках. Не знаю, де в мене взялися сили, але я вирвав його у нього і викинув у поле. Дістав пояс з брюк і почав зв’язувати руки». На ногах і руках у потерпілого — сліди від поєдинку із зловмисником.

На горизонті Олександр побачив автомобіль. Вантажівка рухалася у їхньому напрямку. «Дякувати долі, я вже не сам», — подумав він і щосили закричав, щоб допомогли.

«Ну що, допомогли твої шоферюги...»

Його крик таки почули. З кабіни ЗІЛа вийшли двоє чоловіків, підійшли до місця бійки. «Я їх прошу викликати міліцію, а вони ніби не чують, — згадує Олександр. — Якось так дивно дивляться на мене. Може, тому, що я весь був у крові — і голова, і футболка. Ті двоє ні слова не сказали. Переглянулися між собою, і назад у машину. Тільки закуріло на дорозі. Навіть мій кривдник єхидно кинув: «Ну що, допомогли тобі твої шоферюги». Просився, щоб я відпустив його. Після всього, що сталося, з таким не те що говорити — бачити його не хотілося. Я чекав, поки ще хтось їхатиме, щоб зателефонувати в міліцію.

Зупинився мотоцикл. На ньому їхали троє чоловіків. У одного з них був телефон. Вони й викликали міліцію. Через деякий час проїжджав автомобіль. Олександр знов попросив телефон. Попередив про пригоду на роботу. Першими, як уже згадувалося, приїхали два працівники ДАІ. Вони надягли наручники на нападника. Бригада «швидкої» — її викликали міліціонери — надала потерпілому допомогу. Згодом прибула слідчо-оперативна група Шаргородського райвідділу міліції разом з начальником Олександром Намакарським. Трохи пізніше — криміналісти з Вінниці. З’явилися на місце пригоди й керівники підприємства, де працює Олександр Івацько.

«Хотів прославитися, щоб про нього написали всі газети»

Як розповів начальник Шаргородського райвідділу міліції Олександр Намакарський, кримінальну справу порушили за статтею «замах на вбивство». Підозрюваний стріляв з газового пістолета системи револьвер, переробленого для стрільби малокаліберними патронами. Вбити людину з такої зброї не можна, але якщо травмувати життєво важливі органи, то може бути біда. Пістолет вилучили, так само знайшли на полі ніж, його він використовував під час нападу на водія. У кишенях були якісь пігулки, їх відправили на експертизу. Справа резонансна, тому її розслідування передали в обласне управління міліції. Спочатку злочинця взяли під варту, він перебував у слідчому ізоляторі в Шаргороді, а в п’ятницю, 17 червня, етапували до Вінниці.

Найбільше здивувало те, як затриманий пояснює свої дії. «Спочатку від нього нічого конкретного не вдалося почути, — каже О. Намакарський. — Пізніше він таке сказав! Мовляв, хотів прославитися, щоб про нього написали усі газети...»

— У потерпілого запалення вуха, він лікується у нас, — каже лікар Вінницької районної лікарні Сергій Скічко. — Поранення в нього у дуже небезпечному місці — зовсім поруч з артерією. На початку року чоловік уже переніс інфаркт. Тому такі стреси для нього тільки на шкоду здоров’ю.

Потерпілий Олександр Івацько каже, що тепер усі дверцята у його авто будуть постійно на замку. Радить те саме робити іншим водіям. 

Йому вдалося дізнатися, що кривдник — 39-річний чоловік з одного із сіл Вінницького району. Кажуть, він був пацієнтом психлікарні імені Ющенка. Ніде не працює. Не одружений. «Не знаю, наскільки це правда, нібито його батьки намагалися навіть з дому не випускати, бо неадекватний. Може, це й так. Але Вінницю він добре знає, кожну вулицю, провулок. А зброю де взяв? За чиї гроші?»

Фото автора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Медсестра Вінницької райлікарні Людмила Марценюк каже, що зараз тиск в Олександра Івацька у нормі, а після інциденту медики констатували його величину 150 на 100.

Олександр показує місце, де залишився слід від вогнепального поранення — за кілька міліметрів від артерії.