За чотири місяці цього року банківська система так і не виборсалася зі збитків, однак цієї участі уникли фінансові установи, які вели зважену діяльність на кредитному і депозитному ринках, зберегли і навіть зміцнили довіру серед своїх клієнтів. Серед них — акціонерний банк «Хрещатик», правління якого очолює Дмитро ГРИДЖУК (на знімку).

Про платоспроможність

— Дмитре Миколайовичу, цілком очевидно, що наявність збитків за результатами чотирьох місяців у банківському секторі свідчить або про недостатню ресурсну базу для відновлення повноцінного кредитування підприємств і громадян, або про недовіру між кредиторами і позичальниками. Що маємо насправді?

— Так, про повноцінне кредитування говорити ще зарано — за даними НБУ, динаміка зростання обсягу кредитів в економіку країни поки що трималася на рівні 1% на місяць. Поза тим, за моїми спостереженнями, вже в травні банки видавали значно більше кредитів, ніж у квітні. Проте у повільному відновленні фінансування реального сектора немає нічого дивного. Події, свідками яких ми стали за останні два роки, занурили вітчизняну економіку на таку глибину, з якої потрібно підійматися з розумом, щоб не захворіти на кесонну хворобу. Адже останні два роки — то був період, коли банкам доводилося дбати про власну ліквідність за відсутності джерел зовнішніх запозичень і появи проблем із внутрішніми. А ще —значна доларизація і «тінізація» економіки, збільшення обсягів неякісних активів у балансах фінустанов, зростання фінансової нестабільності українських підприємств, котрі наростили, на жаль, не грошові потоки, а обсяги боргів, тощо. Тому вважаю, що ми вже на поверхні. Погляньте, депозити у валюті залучаються під 8% річних, у гривнях — нижче 15. Цілком очевидно, що з’явився тренд і стосовно зниження кредитних ставок.

— Отже, можна сподіватися на пришвидшення відновлення повноцінного кредитування?

— Вважаю, що це — найголовніше питання всієї економіки, насамперед банківської системи. Недаремно йому таку значну увагу приділяють і в Нацбанку, і під час перемовин з міжнародними фінансовими організаціями. Проте хочу зауважити: питання це багатогранне у будь-яких аспектах, тож без консолідації зусиль всіх — і кредиторів, і позичальників — його не вирішити. А ще — без відродження повної довіри до банківської системи як основної моральної цінності, появи якісних позичальників, де основною складовою стануть прозорість і порядність їхньої діяльності, повернення у легальне економічне життя.

— Тож, на зміцнення перелічених принципів і спрямований нещодавно прийнятий у першому читанні законопроект про захист прав кредиторів. Що ви думаєте з приводу його нових положень?

— Дуже очікуваний і багатообіцяючий законопроект. Але, на мій погляд, цього замало. Динаміку кредитування, наприклад, досі гальмує 15-річної давнини мораторій на відчуження державної власності, який зумовлює заборону певних видів боргового забезпечення. Деякі важливі положення згаданого законопроекту суперечать певним нормам Цивільного кодексу, інших законодавчих документів. Як на мене, всі ці важливі для банківського сектору моменти міг би врахувати окремий закон «Про кредит», про що вже неодноразово йшлося на зібраннях банкірів. Це було б дуже доречно.

— Уявляю. Тим паче, що такий закон міг би прислужитися не тільки банкам, а й позичальникам...

— Звичайно. Нам слід законодавчо врегулювати проблему неплатоспроможності позичальників, як це прийнято в європейських країнах. Яким законом, не так уже й важливо. Головне — щоб це мобілізувало кредиторів до уважнішого хеджування ризиків, а позичальників — до більшої розсудливості і відповідальності. Особливо в сегменті споживчого кредитування, яке дало змогу загалом по системі поповнити кредитні портфелі тільки за останній рік на 10%! Хоча... Перед банками й досі постає питання: кому можна давати гроші? Бізнесу, який через інфляційні очікування і фіскальну політику намагається піти у «тінь», чи населенню, споживання і платоспроможність якого у країні не тільки не досягли докризового рівня, а навпаки, — падають, наче в прірву?

Тож, поліпшенню ситуації з кредитуванням сприятиме: по-перше, подальше вдосконалення законодавчої і нормативної бази, в напрямі якого вже зроблено перші кроки та яке не тільки регулюватиме відносини кредитора і позичальника, а й захищатиме їхні права.

По-друге, це — коригування оцінки платоспроможності позичальників з урахуванням їхньої сьогоднішньої прибуткової діяльності, а не зважаючи на наявні у балансі непокриті об’єктивні збитки.

По-третє, і це найголовніше: підвищення прибутковості банків, які мають об’єктивно оцінити свої бізнес-моделі і перерозподілити власні зусилля не тільки на залученні доходів від активних операцій, а й від нових продуктів і послуг, серед яких — неторгові операції, інвестиційні фінансові інструменти, на формуванні довгострокових і недорогих ресурсів, збереженні якісної клієнтської бази тощо.

Про бюджетні втрати

— Але визнайте, Дмитре Миколайовичу, банк «Хрещатик» також віддає перевагу певній категорії позичальників.

— А що тут дивного? У кожної фінансової установи є клієнти з бездоганною діловою репутацією і гарною кредитною історією. Їх і клієнтами важко назвати, скоріш за все — це партнери. Ми завжди прагнемо для таких клієнтів створити режим найбільшого сприяння. Це можуть бути і процентні знижки, і реструктуризація кредитів, і програма лояльності.

— Мушу сказати, що обсяг проблемних кредитів у вас не перевищує 10% від загальної кількості проти 25—30% в інших банках? Ви краще працюєте, що вам більше довіряють?

— Річ у тім, що ми прагнемо до того, аби кожен клієнт банку мав можливість підвестися «на ноги», відродити свій бізнес або розпочату нову власну справу. Навіть інколи фінансуємо контрагентів наших клієнтів задля того, щоб останні розпочали прибуткову діяльність і змогли впоратися зі своїми фінансовими проблемами. Таким чином вибудовуємо довірчі відносини, котрі, як відомо, —найцінніший багатогранний актив фінансової установи. Крім того, протягом усіх років не зафіксовано жодного випадку з невиконання банком своїх зобов’язань. Навіть у найгостріші кризові місяці ми лояльно ставилися і до позичальників, і до вкладників. Мабуть, це стало чинником, який спрацьовує на позитивну репутацію банку й донині.

Ми постійно опікуємось власною репутацією, дбаємо про ефективні комунікації, які наразі дуже важливі, особливо при формуванні стосунків з населенням. Такий наш підхід позитивно оцінюють вітчизняні і світові рейтингові агенції, незалежні міжнародні аудитори, численні ренкінги з прозорості діяльності банків та довіри до них, які формують провідні засоби масової інформації.

— Дмитре Миколайовичу, є банки хороші і не дуже, так само, як і позичальники. Добре, якщо хороших стане більше, але слабкі фінустанови не зникнуть, а це завжди веде до бюджетних втрат. Регулятор на початку кризи пішов шляхом рефінансування банків, а міг би піти шляхом рефінансування вкладників. Чи не вважаєте ви, що це дало б кращий ефект?

— Ні. На мою думку, рефінансувати вкладників на піку споживчого кредитування було б надмірним ризиком. А ось про ефект від рефінансування банків я б поговорив трохи пізніше.

На жаль, не можна вийти з економічної кризи без втрат, у тому числі бюджетних. Але, як я вже казав, їх можна і треба мінімізувати. Власне, для того уряд і оголосив податкову, адміністративну, пенсійну та інші реформи. Як бачимо, вони також не дають стрімкого ефекту, але це закономірно: ніхто і ніколи не говорив, що реформи — це просто.

Про процентні ставки

— Що ви запропонували б для того, щоб підвищити ефективність банківської діяльності вже у другому півріччі — посилити антиінфляційну політику, активізувати резервну політику чи, навпаки, — заборонити валютне кредитування на споживчому ринку?

— Гадаю, Нацбанк і комерційні банки добре знають, що робити. Наприклад, валютне кредитування приватних осіб уже заборонено. Питання в тому, як це робити, — цілеспрямовано чи, як ви кажете, не дуже. Головне, як на мене, не зупиняти економічні реформи. А в банківській сфері вони не зупинялися останні три-п’ять років.

Попри те, що торік більшість банків мали проблеми з поверненням кредитів, нам вдалося збільшити обсяг коштів громадян на депозитних і поточних рахунках до 

2,9 мільярда гривень, залучити на депозити кошти юридичних осіб у сумі майже 1,7 мільярда гривень, істотно збільшити клієнтську базу. Це результат зваженої процентної політики, фокусування депозитних програм, вигідних для населення зарплатних проектів тощо. Ми наростили власну ресурсну базу майже до 4,6 мільярда гривень, або на 36,5%, і на нинішній рік маємо не менш амбітні плани.

— Дмитре Миколайовичу, деякі експерти пророчать інфляційну осінь, зростання кредитних і депозитних ставок. Що ви думаєте з цього приводу?

— Знаєте, я не бачу завдань, які не можна було б вирішити. Ціни на газ, скоріш за все, переглянути не вийде, проте кредитний транш від МВФ можна замістити іншими запозиченнями. Свідченням цього є непогане розміщення суверенних євробондів на зовнішньому ринку. Процентні ж ставки за кредитами і депозитами, на мій погляд, збережуть тенденцію до зниження, що також спрацьовуватиме на стимулювання ефективних процесів у вітчизняній економіці.

— Дякую за розмову.

Записав Сергій ВЛАД.