22 червня 1941 року здійснено перший повітряний таран в історії тієї війни.
Більшість дослідників сходяться в тому, що першим, піднявши літак з-під Млинова на Рівненщині, пішов на таран старший лейтенант Іван Іванов. Це сталося через 25 хвилин після початку війни. Льотчик став Героєм (посмертно).
На той час Івану Іванову виповнилося 32 роки. Народився він 8 жовтня 1909 року у селі Чижово у Підмосков’ї у сім’ї коваля. Закінчив Одеську школу військових льотчиків. Брав участь у радянсько-фінській війні — сім бойових вильотів на бомбардувальнику.
Наприкінці 1940 року почав служити у Дубно та Млинові на Рівненщині. Саме звідси, з млинівського аеродрому, де базувався 46-й винищувальний полк 14-ї змішаної авіадивізії, 22 червня 1941-го о 4 годині 10 хвилин по тривозі піднялася в небо ланка винищувачів «И-16». Її завдання — знищити шістку «Хейнкель-111», що намагалися розбомбити летовище. Збили одного бомбардувальника, а решту змусили повернути назад. Іван Іванов наказав льотчикам йти на посадку. І раптом помітив наближення ще одного німецького бомбовоза...
Пальне і набої в Іванова закінчувалися. Щоб перешкодити ворожому пілоту скинути бомби на аеродром, старший лейтенант Іванов пішов на таран. Авіатехнік Соловйов, що у той момент автомобілем саме повертався до Млинова зі Львова, бачив, як літак його командира почав знижуватися у бік села Загірці.
— Німецький літак був знизу, а Іванов — над ним, — згадував житель Загірців Дубенського району Микола Павлюк. — Потім машина із зірками почала падати...
А «Хейнкель-111» врізався у землю неподалік аеродрому і вибухнув. За даними історика Сергія Ткачова з Тернополя, командиром німецького бомбардувальника був відомий унтер-офіцер Х. Вольфейль. Разом із ним загинуло ще четверо льотчиків.
Іванова дістали з кабіни понівеченого літака ще живим. Швидко доправили до госпіталю в Дубно, де вже панував безлад: німці швидко наступали, треба було негайно евакуйовувати персонал і пацієнтів. Утім, пораненого таки занесли всередину. Та за кілька хвилин лікар повернувся і повідомив, що льотчик помер. Однополчани поховали Івана Іванова на місцевому кладовищі, встановивши на могилі табличку.
Пізніше М. Калінін надіслав дружині пілота В. Бочаровій листа: «Шановна Віро Володимирівно! Ваш чоловік — старший лейтенант Іванов Іван Іванович — у боях за Радянську Батьківщину загинув смертю хоробрих. За героїчний подвиг, здійснений Вашим чоловіком Іваном Івановим у боротьбі з німецьким фашизмом, Президія Верховної Ради СРСР Указом від 2 серпня 1941 року присвоїла йому вищий ступінь відзнаки — звання Героя Радянського Союзу. Посилаю Вам Грамоту Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння Вашому чоловікові звання Героя для зберігання як пам’ять про чоловіка-героя, подвиг якого ніколи не забуде наш народ».
У селі Загірці є пам’ятник на честь подвигу Іванова. У Дубні встановили реактивний «МиГ-15» з табличкою, що сповіщала про той повітряний таран. Невдовзі після встановлення пам’ятник через будівельні прорахунки завалився. Потім його відновили. Чотири роки тому відреставрували. Пам’ять про відважного льотчика, попри різні суди-пересуди (а їх у різний час було чимало), продовжує жити.
смт Млинів
Рівненської області.
