Як весна починається з тепла, прильоту птахів, так і парламентські вибори з прибуття в регіон поважних осіб, які претендують на мандат народного депутата. Останнім часом на Рівненщині можна було побачити як «нові» обличчя, так і нинішніх парламентаріїв, які досі сюди не приїздили, або якщо й приїздили, то дуже рідко. Тож неважко здогадатися, що цього разу привела їх сюди не проста цікавість, а бажання «розвідати» перспективи проходження до парламенту наступного скликання по мажоритарних округах.

Старт уже дано

Така активність задовго до офіційного початку парламентських перегонів пояснюється тим, що на наступних виборах є великі шанси повернутися до змішаної системи виборів до Верховної Ради. Це особливо вигідно тим політичним силам, які мали успіх на виборах до органів місцевого самоврядування. Вигідно це і тим партіям, які втрачають рейтинг, але за рахунок депутатів-мажоритарників можуть підсилити своє представництво у парламенті. За таких обставин кандидат у народні депутати дещо дистанціюватиме себе від політичної сили, до якої насправді тяжіє, а прийшовши у парламент, виражатиме її інтереси. За подібним сценарієм діяли в округах під час минулих місцевих виборів і декілька кандидатів у депутати до Рівненської обласної ради.

Ще одна ознака того, що неоголошені офіційно парламентські перегони насправді стартували, — поява «темників» і замовних матеріалів. Перша порція таких уже дійшла до регіону і була спрямована проти одного з керівників області, в якого є реальні шанси пройти до парламенту як мажоритарнику. Написана в столиці одним з інтернет-видань замовна стаття (її автор навіть не побував у регіоні) була поширена на електронні адреси журналістів Рівненщини однією з громадських організацій, яка претендує на те, щоб її вважали незалежною та об’єктивною. Дивно тільки, чому ж вона досі у такий спосіб не поширила жодної резонансної публікації з проблем регіону і територіальних громад (а таких публікацій було чимало у центральних виданнях). Напрошується запитання: навіщо ж лукавити, називаючи себе «громадською», якщо служиш не громаді, а певним політичним силам?

Не словом, а ділом

На Рівненщині більш активно проявляють себе ті політичні сили, які під час минулих місцевих виборів потрапили у ради різних рівнів. В обласній раді це Партія регіонів (27 депутатів), «Батьківщина» (19), Народна партія (7), «Наша Україна» (6), «Свобода» (5).

Найбільш представлену в радах та виконавчій владі Партію регіонів люди оцінюють за її справами. Треба визнати, що в області активно ведеться будівництво шкіл, залучаються інвестиції в економіку, більше уваги приділяється ветеранам... Але на одному лише ентузіазмі місцевої влади далеко не заїдеш. І це повинні розуміти у вищих ешелонах влади. Адже якщо проаналізувати акції протесту, які були в області торік і вже нинішнього року, то переважно це була реакція людей на дії центральної влади, а не місцевої, зокрема, з приводу прийняття Податкового кодексу, щодо мовного питання, газових угод з Росією, несприйняття реформ в освіті тощо. Так, із проведених торік двадцяти однієї акції сімнадцять — реакція на дії центральної влади, а із дев’яти цьогорічних — сім.

Хто в ліс, хто по дрова

Немає згуртованості у лавах опозиції. Свого часу з цією метою було створено Комітет національного порятунку, до якого увійшли дев’ять політичних партій та чотирнадцять громадських організацій. Однак таке «згуртування» обмежилося лише декларативними заявами. Насправді ж опозиція на Рівненщині й досі розрізнена, про що свідчить, скажімо, обговорення політсилами, які нібито входять до Комітету національного порятунку, питання продажу землі в Україні. 23 травня окремо дискутували з цього приводу «Батьківщина», а також УНП зі «Свободою».

Оливи у вогнище розбрату опозиційних сил додало рішення Рівненської міської ради про збільшення у чотири рази плати за оренду офісів у Народному домі для тих політичних партій, які не набрали трьох відсотків голосів на останніх місцевих виборах і не мають своїх представників у Рівнераді. Таке рішення спонукало не до зовсім приємних висловлювань на адресу одне одного. Ось як голова РОО УНП Світлана Ніколіна прокоментувала рішення Рівнеради: «Такі дії псевдопатріотів від БЮТу, «Нашої України» та «Фронту змін», які водночас «моляться» на майданах за об’єднання національно-патріотичних сил і знищують їх шляхом підняття оренди в чотири рази, спонукають аж ніяк не до об’єднання».

Але й саму колись потужну і структуровану в регіоні УНП не обминули внутріпартійні конфлікти. Торік це спричинило вихід з неї окремих лідерів обласної організації, зокрема Сергія Олексіюка, який очолив обласну організацію партії «За Україну» та одночасно є кошовим отаманом Рівненського підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ». Що конфлікт має незворотний характер, свідчить і той факт, що місцеве видання «Волинської Січі» публікує критичні матеріали на адресу керівництва РОО УНП.

Загалом останнім часом РОО УНП частіше проводить спільні акції та заходи разом із «Свободою». До речі, «свободівці», маючи незначне представництво в обласній раді — лише п’ять депутатів, — не полишають амбіційних намірів «замовляти музику». Так, бурхливо реагував керівник фракції (до речі, він львів’янин, тож не розуміє, що менталітет мешканців Рівненщини дещо відрізняється від його земляків) на сесії облради під час обговорення питання щодо вивішування червоних прапорів на День Перемоги. Відсутність толерантності під час дискусії з цього питання ледве не призвела до з’ясування стосунків у стінах облради між «свободівцем» та його опонентом з-поміж депутатів-регіоналів.

Перші неофіційні ознаки парламентських перегонів обіцяють запеклу боротьбу за депутатські мандати, яка супроводжуватиметься подальшим викидом компроматів і «темників». Чи зуміє стомлений обіцянками електорат витримати їх, а відтак зробити правильний вибір, покаже час.

Рівне.