Євген Коновалець: «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю»

Євген Коновалець (на знімку) прийшов на світ у родині сільської інтелігенції в селі Зашкові, поблизу Львова. Його батько був управителем місцевої народної школи, там же вчителювала його мати. Дід Коновальця — отець Михайло, був довгі роки греко-католицьким парохом.

Євген Коновалець народився в той час, коли Україна перебувала під окупацією, і вся його сім’я, і родина брали активну участь в громадському та політичному житті.

У своєму рідному селі Зашків Євген Коновалець закінчив в 1901 році народну школу. Після закінчення народної школи Коновалець переїжджає до Львова, де навчається в Українській Академічній гімназії, а у 1909 році Євген вступає до Львівського університету на правничий факультет.

У 1912 році Коновалець стає секретарем Львівської філії «Просвіти», а у 1913 році його обирають до головної управи Українського Студентського союзу.

Під час Першої світової війни Коновалець був старшиною в австро-угорській армії, на фронті під час бою на Маківці в червні 1915 року потрапив у російський полон і перебував у таборі для військовополонених над Волгою в Царицині.

Після Лютневої революції 1917 року в Росії втік з табору, добравшись до Києва, Коновалець повністю віддається службі відродження України і без вагань вступив у лави борців.

Коновалець твердив, що для збереження в краю ладу і для оборони України від ворогів, що зазіхали на українські землі, треба створити могутню, регулярну, національну армію.

В половині листопада 1917 року за згодою уряду Коновалець почав формувати в Києві «Галицько-Буковинський» курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився на одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки, і згодом розрісся до військового Корпусу, що налічував понад 20 тис. вояків, а його командиру Євгену Коновальцю тодішній уряд присвоїв військове звання полковника. Коновальцю в той час було 27 років.

Полковник Євген Коновалець був революціонер, політик і вояк-старшина здорового глузду, сильної індивідуальності, невсипущої енергії та надзвичайних організаційних здібностей, він був майстер у вихованні у вояка бойового духу та вірності відродженій Батьківщині.

Коновалець від самого початку був соборником, близько співпрацював з Головним Отаманом Симоном Петлюрою та іншими провідними діячами, боровся за визволення цілої України від усіх ворожих сил і був речником об’єднаної боротьби всіх українських збройних сил за незалежну соборну українську державу.

Під проводом Є. Коновальця Січові Стрільці відіграли у грудні 1918 року вирішальну роль у вигнанні з України російських реакційних білогвардійських сил.

Євген Коновалець комендант Корпусу Січових Стрільців — це одна з найбільших, найсвітліших постатей у період будування і збройної оборони Української Держави 1917-20 років. У листопаді 1919 року Коновалець потрапив у польський табір для полонених у Луцьку, а навесні 1920 року звільнився з ув’язнення.

Після знищення Української Держави і захоплення земель України ворожою військовою навалою Коновалець стає основоположником, організатором і проповідником націоналістичного, визвольного руху, який продовжує національно-визвольну боротьбу за державну самостійність України революційними методами.

Для продовження визвольних революційних дій проти окупантів Євген Коновалець заснував восени 1920 р. у Львові УВО і був її командиром до 1928 року, а у Києві створено підпільний Український Центральний Революційний Комітет.

Із грудня 1922 року Коновалець був змушений жити в еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії, Італії та інших країнах.

Перебуваючи за кордоном, Коновалець таємно керував боротьбою організації з польськими окупантами на терені Галичини й на терені України з совєто-московською окупацією.

Діяльність УВО на рідних землях підготувала грунт до наступного етапу національно-визвольної боротьби — створення Організації Українських Націоналістів, що постала в січні 1929 році, а Євгена Коновальця було обрано головою проводу ОУН.

ОУН поступово охоплювала організаційною мережею всі українські землі.

Наприкінці 1920-х — на початку 30-х років Коновалець, організаційно зміцнивши УВО та ОУН, встановив контакти з політичними силами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. В міжнародній політиці велику роль відігравали політичні здібності Коновальця.

Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації, проведеної органами НКВС СРСР, 23 травня 1938 р. Вбивство Коновальця виконав співробітник НКВС терорист Судоплатов.

Після загибелі Коновальця організований ним націоналістичний рух продовжував набирати сили, а прапор визвольної боротьби підняли Степан Бандера, Роман Шухевич та інші славні сини української нації.

Євген Коновалець був політичним військовим лідером від Бога, він залишив глибокий і незнищенний слід в історії Визвольних змагань на початку XX століття, який вплинув на процес здобуття Україною незалежності. Тому не дивно, що його ім’я паплюжилося окупантами на всіх етнічних українських землях.

Змістом усього життя славної пам’яті Євгена Коновальця було повне самопосвяти і послідовне змагання за волю свого народу, за здійснення на українській землі, в українській державі християнських засад, загальнолюдських і національних ідеалів — волі, правди і справедливості.

Слава Героям!

Слава Україні!