Здавалося, що минуле свято Великої Перемоги в місті-герої Одесі, як і раніше, було масштабне: покладали вінки до монументів переможців, для ветеранів накривали святкові столи, влаштовували «фронтові привали», роздавали подарунки і промовляли слова подяки. Лишень не полишало почуття, що всі ці заходи мали, скажімо так, швидше формальний характер, аніж щиросердний.
А багато кого із фронтовиків у святковий день просто забули. Івану Павловичу Гаврикову 90 років. Двадцятирічним він уже воював із фашистами, за роки війни здійснив 333 бойові вильоти. Від Курської дуги й до Берліна — такі його фронтові версти. Нагороджений бойовими орденами й медалями.
Два роки як інсульт прикував його до ліжка, і не може фронтовик ходити на святкові заходи. 9 Травня його бойова подруга, дружина Ольга Василівна, на прохання чоловіка привела його до ладу, поголила, посадила в крісло — негоже старому солдатові приймати вітання в ліжку. Так і просидів фронтовий льотчик у кріслі один — ніхто з офіційних осіб у квартирі не з’явився, не привітав, не подарував квіточки й просто листівки.
У Суворовській райдержадміністрації, куди зателефонувала Ольга Василівна, їй пояснили: надто багато ветеранів у районі, а чиновників мало — всіх привітати немає можливості. У районі на обліку — 888 учасників бойових дій. Із них інвалідів війни першої групи — 365, другої — 265. Здебільшого всі лежачі.
У райдержадміністрації із цього списку вибрали 50 осіб (за якими критеріями цей список складено?), вони й дочекалися привітань від спадкоємців Перемоги, як люблять себе називати чиновники Суворовської райдержадміністрації Одеси. 580 фронтовиків так і зустріли День Перемоги, забуті владою, політичними партіями, громадськими організаціями, благодійними фондами. У статутних документах цих організацій — як основні завдання — записано роботу з ветеранами, надання їм допомоги. Це на словах. На ділі — інакше.
А 85-річна Олександра Миколаївна Вороніна не одержала від міської влади не лише обіцяної та широко розрекламованої грошової допомоги, а й навіть простої вітальної листівки.
Масові заходи до чергової пам’ятної дати — це, скажімо так, «улюблений коник» одеських чиновників. Звісно, ефектно звучать цифри про кількість ветеранів, що брали участь у «фронтовому привалі», про суми, виділені на організацію свят. А бойовий льотчик Іван Павлович Гавриков, котрий не піднімається з ліжка, не вписується в переможні реляції чиновників.
Полковник у відставці Анатолій Васильович Крутських із села Старокозаче Білгород-Дністровського району до 66-ї річниці Перемоги не дожив п’ять місяців. На фронт він пішов, розповідає вдова Ніна Петрівна, в 17 років, хоробро воював, має нагороди за особисті мужність і героїзм. 34 роки прослужив в армії.
Коли чоловік помер, Ніна Петрівна сповістила райвійськкомат: сподівалася, що відповідно до чинного законодавства полковника Анатолія Крутського поховають із військовими почестями — це прямий службовий обов’язок військкомату. Але армія забула про свого полковника — не було ні почесної варти, ні прощального збройового салюту. Голова Старокозачої сільради Вадим Бойко та керівник селищної ради ветеранів Лідія Сирбул взяли організацію похорону фронтовика на себе. А чиновники в погонах виявилися бездушними людьми, відмовившись ушанувати пам’ять свого армійського побратима.
Відгриміли свята 66-ї річниці Перемоги, відлунали запевнення влади і клятви в любові до ветеранів, і вони знову залишилися сам на сам зі своїми проблемами. У місті-герої Одесі їх, як то кажуть, намагаються не помічати.
Уже кілька тижнів у приміщенні організації ветеранів Одеси на вулиці Льва Толстого немає електрики, не працює телефон, ось-ось відключать воду й перестане працювати каналізація. Хто бере ветеранів на змор і намагається вижити їх з будинку в центрі міста? Заступник голови міської ради ветеранів Сергій Попов каже, що електрику і телефон відключено за несплату. Організація ветеранів не має фінансової можливості платити за рахунками. Минулими роками в міськбюджеті передбачали кошти ветеранським організаціям для оплати комунальних послуг. Із нинішнього бюджету такі кошти за вісім місяців після виборів до місцевих органів влади не надійшли.
Голова Одеської міської ради ветеранів, легендарний командир атомного підводного човна, капітан першого рангу Герой Радянського Союзу Валентин Євгенович Соколов змушений був звернутися з листом до одеського міського голови Олексія Костусєва. Лист короткий, тому зацитую його: «Шановний Олексію Олексійовичу! Міська рада ветеранів України залишилася без фінансування, хоча сесія міської ради ухвалила рішення щодо підтримки статутної діяльності міської ради ветеранів. Прошу Вашого розпорядження ПРИПИНИТИ ЗНУЩАННЯ НАД ВЕТЕРАНАМИ, в яких телефон відключено і велика заборгованість з оплати комунальних послуг. Підстава: Закон України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту».
Заступник голови міської ради ветеранів Сергій Попов розповів, що активісти організації зверталися із проханням про допомогу до міськради. Їм роз’яснили: цими питаннями займається помічник міського голови Сергій Назаров. З ним зустрітися, незважаючи на багато спроб, ветеранам не вдалося. На їхню думку, чиновник просто уникає розмови.
Тим часом сесія міськради вкотре продекларувала турботу про ветеранів — на ній депутати внесли зміни в міську символіку, додавши в герб міста Золоту Зірку.
Все правильно: відповідно до логіки дій міської влади задля ліку та звіту проведено черговий захід, ну а те, що ветерани сидять без світла й телефону, — то на фронті й не такі труднощі їм довелося долати.
Фото Олега ВОЛОДИМИРСЬКОГО.
Компетентна думка
Олексій ГОНЧАРЕНКО, заступник голови Одеської облради:
Склалася якась дивна й цинічна ситуація — на тлі вшанування історичної пам’яті у вигляді Зірки Героя на гербі міста та вивішування прапорів Перемоги, рада ветеранів Одеси вперше за роки незалежності України не отримала з міського бюджету жодної копійки. Мені ця ситуація здається категорично неправильною.
До Одеської облради звернувся почесний громадянин Одеси, голова обласної ради організації ветеранів України Олексій Гурський із проханням про допомогу у фінансуванні міської організації. Річ у тім, що бюджет Одеси на 2011 рік не передбачає витрат на фінансування статутної діяльності міської ради ветеранів. У 2010 році на ці цілі було заплановано 60 тисяч гривень, надійшло — 30 тисяч. Для порівняння: в обласному бюджеті на організацію робіт ветеранських організацій заплановано 238 тисяч гривень.
Ця стаття витрат бюджету повинна бути недоторканна, тим паче що йде про фінансування статутної діяльності ради ветеранів. Я неодмінно звернуся до одеського міського голови і сподіваюся, що Одеська міська рада свою позицію перегляне, відрегулює цю ситуацію й поверне міській раді ветеранів те фінансування, котре вона завжди мала.
