Ще зовсім недавно в Кам’янці-Подільському приїжджому майже не було де зупинитися. Комунальних готелів налічувалося лише два, та й то «Смотрич» стояв занедбаний і розбазарений, а «Україна» — остаточно застаріла — всіх бажаючих не вміщала, ще з порога відлякувала зовсім прокуреними апартаментами. У «Колгоспнику» (від облспоживспілки) можна було заночувати в номері... на десяток ліжок!
Та громада міста обрала стратегічним напрямом розвиток туризму, розгорнулася потужна робота з популяризації міста-заповідника, Кам’янець завоював авторитет фестивальної столиці. І хоч криза примусила владу переглянути кількість масових заходів всеукраїнського та міжнародного масштабу в бік зменшення, дороги назад у міста вже немає: воно повсякчас на слуху й на виду, популярне завдяки своїм пам’яткам та унікальному ландшафту.
Гостинність починається з готелів
Ще років десять тому під час велелюдних фестивалів учасників і гостей поселяли в Чернівцях, Хотині. Тепер у них є вибір і в історичному місті. Бо відтоді приватний бізнес збудував 20 готелів, викупив і модернізував 12-поверховий «Смотрич», що увійшов нині до відомої мережі «7 днів». Готельєри облаштували свої заклади у старовинному стилі («Гетьман», «Тарас Бульба»), що гармоніює із самим містом-музеєм. Загалом сьогодні в Кам’янці-Подільському одночасно можуть зупинитися в готелях понад 1000 осіб. Пік припадає на фестивальні дні, а також на Новорічні, Великодні свята, травневі вихідні. Проводити їх у старовинному Кам’янці вже стало своєрідною модою.
У «не сезон» деякі готельєри нарікають на збитки. Утримувати свій заклад треба, комунальні послуги дорожчають, але ж не кожного дня всі номери зайняті. Є в них і конкуренти — приватні квартири, що їх здають приїжджим подобово. Торік власники об’єдналися у спілку, презентували її під час відкриття турсезону.
Більше свободи
Асоціацію готельєрів і рестораторів у місті знають добре. За підтримки міського голови розроблено програму партнерства. Влада співпрацює з нею, залучає її до підтримки міських заходів. Навіть якщо готельєри не вкладають коштів у їх проведення, то завжди можуть допомогти з розселенням офіційних делегацій, учасників, преси.
Організація власників приватних квартир зайняла свою нішу поміж десятка ріелторських агентств. У «Спілці орендодавців житлової та комерційної нерухомості міста Кам’янця-Подільського», запевнили засновники, вже понад 100 членів, до того ж кожен із них має не одну квартиру.
«Спілка дає можливість приватним господарям працювати на ринку послуг грамотно, по-європейськи, винятково за договорами, — каже її керівник Роман Браеску-Семенишин. — За цим документом власник несе повну відповідальність за пошкодження майна гостя у квартирі, а гість — за пошкодження майна власника квартири. Помешкання у нас різні, їх добова вартість коливається від 80 гривень до тисячі (якщо це великий будинок, з басейном, сауною тощо). Ми не конкуруємо з готелями, ми доповнюємо їх. Відтак у споживача є ширший вибір, а наші власники можуть заробляти».
Пряма мова
Сергій УКРАЇНЕЦЬ, директор готелю «7 днів»:
«Важко вгадати, коли точно готель матиме успішний період, а коли — затишшя. Нинішнього року після Різдва у нас було заселено всі номери щодня, спад настав лише в березні. У нас створено всі умови для проведення конференцій і форумів, для проживання й відпочинку їх учасників. Я не проти того, що деякі гості міста надають перевагу приватним квартирам, а не готельним номерам. Проте відрядженим, наприклад, потрібні документи про проживання. Тож власник квартири (приватний підприємець) повинен укласти договір із проживаючим, надати чек. Інакше фірма за відрядження не заплатить. Ми всі операції проводимо через касовий апарат, за кожного туриста з початку нинішнього року готель сплачує туристичний збір».
Тиша — над усе?!
Щоправда, далеко не всі приватні господарі бажають іти до «колгоспу». Зателефонувавши на один із номерів, що зустрічався в численних оголошеннях, я насамперед поцікавилася, чи укладає господиня договір зі своїм гостем. «А навіщо він вам? Я документи про відрядження вам забезпечу! У мене ж є штамп!» Ця однокімнатна коштувала 200 гривень на добу. За такі гроші відряджений може знайти й двомісний стандарт у готелі й бути впевненим, що відрядження оплатять. У вартість входить сніданок. Загалом турист може вибирати відповідно до товщини власного гаманця. Чи не найдорожчі номери — в «Амадеус клаб», де двомісний стандарт коштує 816 гривень. Торік один його мешканець із подивом зауважив: «Чому це постільну білизну дорогий зірковий готель сушить на вулиці у дворі?!».
Ірина Пустиннікова, автор кращого в нашій державі інтернет-ресурсу «Замки і храми України», мандрує досить часто. Вона поділилася своїми враженнями про помешкання, де довелося жити: «Я зупинялася в Україні і в найдешевших вокзальних кімнатах відпочинку, і в дорогих люксах приватних готелів. І різниці (крім ціни) немає: скрізь дуже шумно. Готель — місце, де відірвана від дому людина може перепочити від чужих навколо, заспокоїтися, виспатися зрештою. У наших готелях спати може хіба що хтось зовсім глухий: дуже шумно. Немає нормальних віконниць, стіни з картону, відсутні шумопоглиначі (доріжки, наприклад) у коридорах. Мені не треба телевізора в номері, мені потрібна тиша. Я навіть погоджуюся на похмурих рецепціоністок — але ж дайте тишу!»
Можливо, надавачі послуг замисляться і над цим проханням, бо, й справді, далеко не всі клієнти потребують бурхливих розваг. Приватні квартири, щоправда, теж часто винаймають не задля тиші.
А що думають про перших і других громадяни невеликого міста, де готельєрів пізнають на вулиці?! Простий люд, що не спроможний нині не те що збудувати власний будинок, а навіть відремонтувати квартиру, вважає: володарі готельних палаців «гроші лопатою гребуть». Але така вже наша ментальність! Склалася думка й про здавачів квартир. Від людей почула такі висловлювання: «Дуже популярні у нас квартири в центрі. Особливо в затяжні вихідні та свята. Ціни піднімаються дедалі вище, а попит не падає! Прибуток власників у кілька разів перевищує постійну оренду. Але! Уявіть, що у вас міняються мешканці хоча б через день: прибирання, зміна постільної білизни, прання — усе це ляже на ваші плечі. А в готель поруч іти вони не хочуть: навіщо «світитися», краще отак, без документів. Та й приїжджі в половині випадків прагнуть найняти квартиру, бо уникають підселення в номер та віддають перевагу харчуванню, яке самі собі забезпечать на приватній кухні. Українці ж куховарити вміють!»
Скільки людей — стільки й думок. А вибирати все одно кожному особисто...
Пряма мова
Анатолій КОВАЛЬСЬКИЙ, голова Асоціації готельєрів та рестораторів:
«Усі європейські фірми планують свої тури на рік наперед. Туристи з Європи так само вибирають та бронюють готелі для своїх подорожей. Кам’янець-Подільський відвідує чимало іноземних громадян. Різні люди обирають різні місця проживання. На мою думку, приватна квартира — це передусім ризик. Хоч нею таки користуються. До прикладу, студенти часто живуть в одному помешканні по шість—вісім осіб. Але ж ніде у світі хостели не конкурують з готелями! На вибір впливає чимало чинників: тривалість перебування, ціна, можливість поторгуватися. Обравши дешевший варіант, людина мусить сама дбати про їжу, а з нинішнім подорожчанням продуктів ще невідомо, чи вона заощадить. Якщо в розпал сезону у нас бракує місць, щоб поселити всіх бажаючих, ми надаємо гостям інформацію про приватні квартири. Тож не можна стверджувати, що ми жорсткі конкуренти».
Пам’ятка міста — Кам’янець-Подільська фортеця.
Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.
