Пенсія чи «заслужений безоплатний відпочинок»?

— У нашій школі так вчинили ще троє моїх колег, одному з яких нема 50 років. Ми могли ще з десять років працювати. Але кому потрібні? Зарплата близько 1500 гривень. Пенсія — 1100. Який сенс працювати за 400 гривень?

Частина молодих пенсіонерок подалася в гувернантки та няні, інші виховують своїх онуків. До речі, послуги няні у Львові оцінюються в 3—4 тисячі гривень, що в кілька разів перевищує вчительську зарплату.

Щодо підвищення пенсійного віку, то, за великим рахунком, я не проти. Тим паче, якщо брати підвищення віку для державних службовців. У них переважно сидяча робота, фізичних сил багато не забирає. Випадки, коли чиновники працюють і після досягнення пенсійного віку, непоодинокі. Єдине «але» — тепер молоді буде важче влаштуватися на роботу, бо місця не звільнятимуться. Тож якщо запроваджувати пенсійну реформу, потрібно створити і нові робочі місця.

— Хоча я ще не зовсім розібралася в пенсійній реформі, але вважаю, що якщо жінка виходить на пенсію в 55 років і пропрацювала певну кількість часу, то вона має право на зароблену пенсію. Виходить, що, припустімо, мені призначають пенсію 1000 гривень. Я виходжу на пенсію в 55 років. За п’ять років до 60-літнього віку я одержую близько 60 тисяч гривень, а із врахуванням того, що пропонує уряд — за кожний пропрацьований рік понад 55 років доплачувати 0,5 відсотка, виходить, що я, якщо вийду на пенсію в 60 років, то одержу меншу суму, ніж одержала б, вийшовши на пенсію в 55. Фактично я втрачаю гроші. Добре було б, щоб у нас, як у країнах Євросоюзу й у СРСР, щоб розмір максимальної пенсії перевищував мінімальну не більш як у 5—6 разів.

— На мою думку,  тим, хто нині працює і непогано заробляє, марно сподіватися на те, що держава забезпечить належну пенсію. До речі, у це не вірять навіть самі працівники Пенсійного фонду. Таку інформацію отримав під час спілкування з одним з них. Нема в держави грошей на це. Робочі місця з’являться не скоро. Безробітних не стає менше. Звідки відраховувати кошти? Вихід — скористатися накопичувальною системою. Але я особисто не можу сказати, що довіряю її впровадженню. У нас в державі стільки непередбачуваного! Чи не станеться з пенсійними накопичувальними грішми те, що сталося свого часу з заощадженнями моїх батьків? На пам’яті моїх ровесників — афери на зразок МММ, пенсійної схеми «Оберіг».

— Відверто кажучи, я не розраховую на велику пенсію ні до реформи, ні після неї. Вже близько п’ятнадцяти років, після того, як мене скоротили на заводі, стою на ринку. Перші роки взагалі ніякої мови про стаж чи сплату пенсійних внесків не було. Тоді держава не турбувалась ні про свій бюджет, ні про мою майбутню пенсію. Тепер працюю на єдиному податку, але розумію, що теперішні внески принесуть мені в подальшому лише копійчану добавку до пенсії. У те, що реформа зможе щось поліпшити для таких, як я, просто не вірю.

Через це і жодної необхідності збільшувати пенсійний вік не бачу.