Та хто працюватиме за такі гроші?!

Єдина майбутня проблема тих, хто вже 20 років ось так хазяйнує, — трудовий стаж, оформлення пенсії. Як оцінюватиметься цей трудовий вклад ще через 20—30 років, важко сказати, оскільки їхня трудомістка праця в особистому господарстві здійснюється без оформлення трудових відносин.

Саме ця деталь багатьох змушує займатися пошуком хоч якої-небудь роботи з трудовою книжкою, зі сплатою пенсійного внеску.

На жаль, на ринку праці поки що у цьому плані немає радикальних змін. Збільшення виробництва промислової продукції у першому кварталі на два відсотки, пожвавлення будівельної діяльності на 26,5 відсотка не потребувало додаткових робочих рук. Це лише поліпшило зайнятість трудових колективів.

Водночас і далі на Придесенні прогресує тенденція скорочення робочих місць. Так, у січні-лютому у службах зайнятості зафіксували 6,7 тисячі осіб, які звернулися по допомогу з працевлаштування. Це на 43,7 відсотка більше, ніж за відповідний період минулого року.

— Кожен другий — звільнений з підприємств та організацій за згодою сторін, кожен четвертий — сільський мешканець, кожен п’ятий — особа з тривалою перервою у роботі, звернутися якого змусила необхідність оформлення житлово-комунальних субсидій. Лише 3,4 відсотка становлять вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва. Продовжують поповнювати лави безробітних і трудові мігранти — 522 особи, або 7,8 відсотка. Найбільша реєстрація незайнятого населення спостерігається у Бахмацькому, Бобровицькому, Козелецькому, Менському, Семенівському, Сосницькому, Талалаївському районах.

У квітні кількість зареєстрованих безробітних сягнула 20,4 тисячі осіб. А протягом першого кварталу комплекс соціальних послуг з безробіття отримувало 28,7 тисячі чернігівців, що на 17 відсотків більше порівняно з аналогічним минулорічним показником.

Поки що претендентів на одну вакансію доволі багато: найбільше у Семенівському районі — 44 особи, Сосницькому — 38, Городнянському — 33. В обласному центрі на одне робоче місце маємо 11 чоловік.

При цьому спостерігається й така картина: є вакансії, але немає бажання їх заповнювати. Адже багато роботодавців пропонують малооплачувану роботу з невигідними умовами.

— Я звільнилася з цеху, — каже чернігівка Валентина Грищенко, — бо то є замовлення, то немає. За підсумками одного місяця заробила 530 гривень, другого — 706. Що за них нині купиш?

За статистичними даними, у березні в режимі неповного робочого дня працювало 16508 осіб, з них — 7312 у промисловості, 2517 — на будівництві.

На багатьох промислових підприємствах Чернігова більшість людей отримують мінімальну зарплату або трохи вищу. Тисячі мешканців обласного центру у зв’язку з цим ще донедавна їздили на роботу в Київ або Гомель. Але значне подорожчання бензину, а відтак і квитків (80 гривень туди і назад до столиці), зробили невигідними ці заробітки. Знімання ж квартири у Києві «з’їдає» усі плюси й непоганої зарплати порівняно з Черніговом. Девальвація білоруської валюти теж вплинула на будівельних заробітчан з Чернігівщини. Вони масово повертаються додому, оскільки знайти замовлення дедалі важче. Та й невигідно отримувати білоруські рублі, які не можна обміняти на долари та гривні.

До речі, нинішня ситуація у Білорусі боляче зачепила чернігівських ринковиків. Адже білоруси останнім часом були основними покупцями на ринках обласного центру, Городні. Тепер цих «туристів» зменшилося на 60 відсотків. А відтак це, напевне, призведе і до зменшення робочих місць у ринкових рядах.

Незважаючи на реальне зменшення робочих місць, потреба у кваліфікованих кадрах щороку зростає. Особливо робітничих професій. Якщо цього року у вищих навчальних закладах області очікують значне зниження набору студентів, то у системі професійно-технічної освіти, здається, з цим не буде проблем.

— Нині у 21 навчальному закладі профтехосвіти навчається 8222 учні, — зазначив начальник відділу профтехосвіти управління освіти і науки Чернігівської ОДА Володимир Глузд. — Вони освоюють, як правило, не одну, а дві-три професії, щоб мати перспективу для працевлаштування. Дівчата, наприклад, обирають переважно професії швачок, закрійників, перукарів. Адже це дає змогу працювати вдома, бути приватним підприємцем. Є попит на будівельні професії. Штукатуру, маляру, лицювальнику-плиточнику не обов’язково працювати на підприємстві. Хлопці та дівчата можуть заробити і в Києві, і в Мінську, і в Москві, і будь-де за кордоном. Також має попит професія слюсаря з ремонту автомобілів, адже будь-який гараж у такого фахівця може стати майстернею. Аби випускники ПТНЗ були більш конкурентоспроможні на ринку праці, їм пропонують здобувати інтегровані чи взагалі нові для нашого регіону професії. Приміром, на базі професії «водій автотранспортних засобів» чи «слюсар з ремонту автомобілів» відкрито нову — «рихтувальник кузовів». У сільському господарстві «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» може бути ще й «слюсарем з ремонту сільгоспмашин та устаткування» чи «водієм автотранспортних засобів категорії «В» і «С». «Штукатур» водночас здобуває професію «лицювальника-плиточника», «столяр» — «верстатника деревообробних верстатів» тощо.

Тому підхід до підготовки робітничих кадрів дає свої плюси — 93 відсотки випускників ПТУ знаходять роботу. Треба відзначити у цьому плані й службу зайнятості, яка направляє близько тисячі молодих спеціалістів на дотаційні робочі місця.

Водночас чернігівські вузи, філії інститутів, університетів перенасичують ринок економістами, аудиторами, менеджерами, педагогами понад міру. Отож нерідко після п’яти-шестирічного навчання такі випускники змушені перекваліфіковуватися на будівельників, продавців, перукарів...

Очевидно, в такій ситуації доволі важливо об’єднати зусилля всіх суб’єктів, які реалізовують державну політику зайнятості в області. І спільними зусиллями домогтися розширення сфери застосування праці, створити достатню кількість конкурентоспроможних робочих місць, збалансувати попит та пропозицію робочої сили з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки регіону, забезпечити легальну продуктивність зайнятості населення.