«Золотий» гол визначив переможця

До шістнадцяти фіналістів потрапляли: країна-організатор; вісім переможців відбірних груп; шість команд, які посіли у своїх групах другі місця і мали найкращі показники в матчах з командами, котрі посіли 1-ше, 3-тє і 4-те місця. Нарешті — переможець додаткового матчу між двома збірними, які фінішували у своїх групах другими і мали гірші показники в матчах з командами, що опинилися на 1-му, 3-му і 4-му місцях.

Таке нововведення заохочувало атакуючу гру і після вдалого експерименту подібний підрахунок очок застосовувався в усіх наступних євротурнірах. Нарешті, теж уперше, команди під час матчів відбірного та фінального турнірів мали право замінити трьох футболістів (замість двох). І, насамкінець, в Англії було вперше застосовано правило «золотого гола» — гра до переможного м’яча за нічиєї. Нововведенню випало спрацювати у фінальному матчі — гол німця Олівера Біргоффа у ворота збірної Чехії виявився воістину золотим і приніс німцям перемогу в чемпіонаті.

А для нас головною подією, звичайно, був дебют у європейських чемпіонатах збірної України. Як кажуть, для нас перший млинець, на жаль, виявився глевким.

Синьо-жовті виступали в четвертій відбірній групі. І перший поєдинок з литовцями для підопічних Олега Базилевича та їхніх прихильників став крижаним душем.

Україна — Литва. 0:2. 7 вересня 1994 року. Київ. «Олімпійський». 20 000 глядачів. Голи: Іванаускас, 52, Скарбалюс, 60. Україна: Тяпушкін, Скрипник, Сак (Ковалець, 8), Євтушок, Попов, Петров, Похлєбаєв (Нагорняк, 58), Максимов, Фінкель, Протасов, Коновалов.

Після цієї зустрічі Олег Базилевич подав у відставку.

Україна — Словенія. 0:0. 12 жовтня. Київ. «Олімпійський». 8 500 глядачів. Україна: Тяпушкін, Лужний, Дірявка, Олег Кузнецов, Шматоваленко, Ковалець, Леженцев, Михайличенко (Петров, 77), Михайленко, Леоненко, Коновалов (Гусейнов, 69). Тренер — Йожеф Сабо.

Україна — Естонія. 3:0. 13 листопада. Київ. «Олімпійський». 4 000 глядачів. Голи: Коновалов, 30, Кірс, 45 (автогол), Гусейнов, 72. Україна: Шовковський (Суслов, 81), Лужний, Беженар, Кузнецов, Попов, Ковалець (Петров, 71), Леженцев, Литовченко, Орбу, Скаченко, Гусейнов, Коновалов. Тренер — Йожеф Сабо.

Після цього збірну України очолив третій у цьому циклі тренер -Анатолій Коньков. Але і йому не вдалося вивести нашу дружину до фінальної частини чемпіонату. Весняний етап вона почала з двох відчутних поразок. Особливо болючою була невдача на Балканах.

Хорватія — Україна. 4:0. 25 березня 1995 року. Загреб. «Максимир». 45 000. Голи: Бобан, 14, Шукер, 21, 80, Просінечкі, 71 (п). Україна: Тяпушкін, Лужний, Телесненко, Букель, Шматоваленко, Мартинов (Орбу, 46), Мізін, Калитвинцев, Шевченко, Леоненко, Коновалов.

Україна — Італія. 0:2. 29 березня. Київ. «Олімпійський». 30 000. Голи: Ломбардо, 12, Дзола, 38. Україна: Тяпушкін, Лужний (Букель, 56), Телесненко, Хомин, Євтушок, Орбу, Мізін, Калитвинцев, Шевченко, Леоненко, Коновалов (Похлєбаєв, 74).

Естонія — Україна. 0:1. 26 квітня. Таллінн. «Кадріорг». 3 000. Гол: Гусейнов, 17. Україна: Суслов, Лужний, Дірявка, Головко, Шматоваленко, Орбу, Жабченко, Максимов, Надуда (Євтушок, 85), Нагорняк (Коновалов, 46), Гусейнов.

Україна — Хорватія. 1:0. 11 червня. Київ. «Олімпійський». 15 000. Гол: Калитвинцев, 12. Україна: Суслов, Жабченко, Скрипник, Головко, Максимов, Орбу, Похлєбаєв, Калитвинцев, Паляниця (Нагорняк, 76), Горілий, Гусейнов (Шкапенко, 46).

Литва — Україна. 1:3. 6 вересня. Вільнюс. «Жальгіріс». 6 000. Голи: Мацулявічюс, 15 — Гусейнов, 71, Гусін, 83. Україна: Суслов, Лужний, Скрипник, Головко, Жабченко (Похлєбаєв, 66), Горілий, Орбу, Калитвинцев, Беженар, Гусін, Гусейнов (Євтушок, 87).

Словенія — Україна. 3:2. 11 жовтня. Любляна. «Центральний». 7 000. Голи: Убович, 50, 90, Захович, 73 — Скрипник, 23, Гусейнов, 44.

Хоч плач, а випустили навіть синицю з рук. Ведучи по ходу зустрічі 2:0, українці примудрилися програти.

Італія — Україна. 3:1. 11 листопада. Барі. «Сан Нікола». 44 000. Голи: Раванеллі, 22, 49, Мальдіні, 54 — Полунін, 19. Україна: Суслов, Лужний, Скрипник, Беженар, Горілий (Євтушок, 14), Полунін, Орбу, Калитвинцев, Нагорняк (Похлєбаєв, 72), Шаран (Попов, 51), Гусейнов.

А починалося все чудово. Дніпропетровець Андрій Полунін у красивому польоті, стелячись над травою, відкрив рахунок, пробивши головою. Але невдовзі італійці відновили рівновагу, а в другому таймі довершили побиття гостей.

Хорватія — Італія. 1:1. 1:2. Литва — Хорватія. 0:0. 0:2. Словенія — Хорватія. 1:2. 0:2. Естонія — Хорватія. 0:2. 1:7. Італія — Литва. 4:0. 1:0. Італія — Естонія. 4:1. 2:0. Словенія — Литва. 1:2. 1:2. Литва — Естонія. 1:0. 5:0. Італія — Словенія. 1:0. 1:1. Словенія — Естонія. 3:0. 3:1.

Турнір продовжив свій шлях без нас. Але це був лише дебют нашої збірної. Вона була, як і молода держава, котру вона представляла, мов немовля, починала свій життєвий шлях. Чимало футболістів, котрі виступали в той період за синьо-жовтих, згодом виблискували у престижних європейських клубах. Назвемо хоча б Шевченка, Лужного, Скрипника. Чимало з них стали кваліфікованими тренерами: Михайличенко, Лужний, Жабченко, Головко, Калитвинцев, Орбу, Попов, Максимов, Дірявка.

Нам приємно, що «Голос України» певною мірою позитивно вплинув на долю окремих із тих футболістів. Коли після тяжкої хвороби Євгенові Похлєбаєву була потрібна моральна підтримка, ми включили його до однієї з команд — учасниці наших традиційних турнірів з міні-футболу. Ви побачили б, як світилися радістю очі Жені, коли він забивав м’ячі.

А Сергій Скаченко протягом кількох тижнів узимку в нашому спортзалі готувався разом із редакційними футболістами. Після цього повернувся до національної збірної і забив м’яча збірній Росії у відбірному матчі на полі НСК «Олімпійський» у Києві.

Але повернімося до Євро-1996. На стадіонах у Лондоні, Манчестері, Ліверпулі, Бірмінгемі, Лідсі, Шеффілді, Ньюкаслі, Ноттінгемі відбувалися події фінальної частини чемпіонату.

Група А. Англія — 7 очок, Нідерланди, Шотландія — по 4, Шотландія — 1.

Група В. Франція — 7, Іспанія — 5, Болгарія — 4, Румунія — 0.

Група С. Німеччина — 7, Чехія, Італія — по 4, Росія — 1.

Група D. Португалія — 7, Хорватія — 6, Данія — 4, Туреччина — 0.

Чвертьфінали. Англія — Іспанія. 0:0 (пенальті — 4:2). Німеччина — Хорватія. 2:1. Нідерланди — Франція. 0:0 (4:5). Чехія — Португалія. 1:0.

Півфінали. Англія — Німеччина. 1:1 (5:6). Франція — Чехія. 0:0 (5:6).

Фінал. Чехія — Німеччина. 1:2. Голи: Бергер, 59 (п), Біргофф, 73, 95.

Чехія: Коуба, Сухопарек, Недвед, Кадлец, Немец, Поборський (Шміцер, 88), Кука, Бейбл, Бергер, Горняк, Рада. Тренер — Душан Угрин.

Німеччина: Кепке, Гелмер, Заммер, Шолль (Біргофф, 69), Гесслер, Кунтц, Баббель, Ціге, Клінсманн, Штрунц, Айльтс (Боде, 46). Тренер — Берті Фогст.

Рефері — П’єрлуїджі Перетто (Італія).

30 червня 1996 року. Лондон. «Вемблі». 73 611 глядачів.

Ну скажіть, хіба не чаклун наставник переможців? Колись вправний оборонець «Боруссії» (Менхенгладбах), чемпіон світу-72, Берті Фогтс виявився ще й прекрасним тренером, привівши бундестманшафт до європейського тріумфу. Малюк Берті на прізвисько «такса» зробив саме ту заміну і в потрібний час. Олівер Біргофф через чотири хвилини перебування на полі знаменитого лондонського стадіону зрівняв рахунок. А потім і «золотий» гол забив.

Кубок Європи чемпіонам вручила королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

На знімку: Тимерлан Гусейнов — один із найпомітніших у складі збірної України.