Чергове судове засідання у м. Василькові у справі за позовом громадянина Литвина Володимира Михайловича до екс-майора М. Мельниченка про захист честі, гідності та ділової репутації не обійшлося без несподіваної сенсації. Відповідач Мельниченко раптово вигукнув перед суддею, що йому стало дуже зле після оголошеної ухвали і миттю вибіг із зали давати інтерв’ю телеканалам TVІ, 5-му, які охоче знімали радісного екс-майора.
Вдався до цього запланованого демаршу Мельниченко, щоб перетворити залу суду на майданчик для чергового піару. Ввечері телеглядачі побачили перед телекамерами усміхненого, рішучого захисника свободи слова Мельниченка.
Ось як можна надурити суддю і учасників судового процесу, які радилися, чи не викликати «швидку допомогу». Що ж викликало таку реакцію Мельниченка?
Суддя у справі прийняла процесуально правильне рішення та дозволила журналістам бути присутніми у залі суду, але без проведення відеозйомки стаціонарною апаратурою, оскільки відповідно до закону фіксація судового розгляду здійснюється технічними засобами. Без жодних порушень, коректно і спокійно розпочався судовий розгляд справи.
Коли події у суді почали розгортатися всупереч задуманому ним сценарію, Мельниченко застосував свій метод виходу із зали, нервово проголосивши про різке погіршення стану свого здоров’я. В коридорі перед телекамерами під пильним оком однієї приватно зацікавленої і наближеної до Мельниченка тележурналістки його самопочуття миттєво покращилось.
На перше запитання журналістів, а що ж саме у нього болить, він відповів: «Душа у мене болить», та як справжній казкар-чарівник з дитячої платівки продовжив розповідати про тяжку долю пригнобленого владою українського народу та про свої плани щодо його порятунку.
Сьогоднішні події в залі суду вкотре довели, що Мельниченку насправді потрібне не встановлення істини, а щось інше. Що саме — далі буде видно.
