Демократією, плюралізмом та багатьма іншими нині модними «ізмами» люблять козиряти новоспечені можновладці. У більшості випадків, на жаль, вони використовують їх для запаморочення голови пересічних громадян. А ось коли протилежна сторона намагається закликати до дотримання можновладцями виголошуваних ними постулатів, ті відразу стають тугими на вухо.

«Вірус глухоти і неповаги до людей напав на очільників міста майже рік тому, і жоден тутешній отоларинголог не в змозі вилікувати від цієї пошесті», — пишуть до газети від імені мешканців провулку Промисловий пенсіонер Микола Берестовський та завідувач кафедри германської філології Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, заслужений працівник освіти України Михайло Дудченко.

Конфлікт між зазначеною міською громадою та місцевою владою розгорівся ще в липні минулого року, коли мешканці провулку довідались, що депутати Сумської міськради «женили» їх без їхнього відома і згоди — перейменували на сесії їхній провулок на провулок імені лікаря Зіновія Красовицького, який кілька десятиліть проживав в одному з тутешніх будинків.

Номінат, який два роки тому пішов з життя (Царство йому небесне), доктор медичних наук, професор, інфекціоніст від Бога, був справді Людиною з великої літери, гідною поваги і пошанування десятків тисяч сумчан, яким він особисто повернув радість життя. Фронтовик, кавалер багатьох бойових і трудових нагород, заслужений лікар республіки, що з нуля створив в обласному центрі першу в області інфекційну клініку. Одне слово, покійний достойний на увіковічення пам’яті рідним містом: меморіальною дошкою, назвою вулиці чи присвоєнням (посмертно) звання почесного громадянина. Влада вибрала вулицю. Ось тут, як казав один з відомих кіногероїв, і почалося... Хотіли, як краще, а зробили, як уміють, — тим самим налаштувавши сотні мешканців міської громади проти нової назви.

До списку на перейменування потрапили дві центральні магістралі і одна вулиця-апендикс, де розташований приватний інфекційний центр, також створений покійним. Більше півроку судили-рядили і врешті-решт зупинились на Промисловому провулку. У рішенні, прийнятому сесією Сумської міськради від 03.06.2009 року «Про перейменування провулку Промислового на провулок лікаря Зіновія Красовицького», під яким стоїть підпис Геннадія Мінаєва, зазначено: «На підставі звернень та пропозицій громадських організацій, жителів міста...» Ваш кореспондент, як не старався, не відшукав ані натяку, ані сліду цих «звернень та пропозицій». За великим рахунком у міському відділі архітектури віднайшлося лише клопотання одного громадянина.

«Перейменування провулку Промислового відбулося з порушенням Сумською міською радою етичних, моральних і правових норм», — вважають обурені автори листа. І не лише тим, що їх «оженили» наосліп. Мешканців «перелицьованого» провулку не менше турбують фінансові наслідки цього заходу. 

Адже своїм рішенням влада зобов’язує мешканців новоявленого провулку «змінити реєстраційні документи на об’єкти нерухомого майна впродовж 3-х років». І саме це люди розцінюють як відверту зневагу.

За інформацією, отриманою жителями від керівництва Сумського БТІ, орієнтовна вартість лише робіт з «виписки свідоцтва на право власності та реєстрації житла становить 400 гривень». Однак ця сума за підрахунками мешканців може зрости у рази з огляду на переоформлення цілої низки інших документів: перереєстрацію транспортних засобів, державних актів на право приватної власності дачних ділянок і землі під приватними гаражами, технічних паспортів на квартири тощо. А відтак, окрім солідних витрат із сімейних бюджетів майже чотирьохсот сімей, мешканцям провулку заради переоформлення усіх документів доведеться не раз пройти по всіляких установах чергові дев’ять кіл пекла. «Ці ходіння, — стверджують автори листа, — навіть, коли б ці витрати були відшкодовані міською радою чи ініціаторами перейменування, при нашій забюрократизованій системі — стали б для нас ходінням по муках...».

Мешканці нині «подвійного» провулку, спробували було цивілізовано обстояти право на його історичну назву. З цією метою делегували на сесію Сумської міськради своїх представників. «Однак нас обізвали «оголтелыми товарищами»...» Без жодної відповіді, зазначають люди, залишив голова також кілька адресованих йому звернень мешканців з вимогою повернути провулку попередню назву, проігноровано також рішення однієї з депутатських комісій Сумської обласної ради, яка «враховуючи незгоду жителів провулка Промислового щодо перейменування, рекомендувала винести на розгляд сесії Сумської міськради питання про скасування попереднього рішення...», запропонувавши «для увіковічення пам’яті видатного земляка Красовицького З. Й., прийняти рішення про встановлення на будинку, де він проживав, меморіальної дошки.

— Та всі пропозиції від місцевої влади відлітають, мов горох від стіни, — журиться один з авторів листа. — Вона поводиться, як нам здається, наче відомий «герой» з байки Глібова, який на запитання відповідає запитанням: «Як сміло ти — мене питати?!..»

Обурені мешканці «подвійного» провулку звернулися з позовною заявою до одного з районних судів обласного центру, з вимогою повернути йому історичну назву, якій минуло більше 100 років.

Найприкріше те, що в цій некрасивій історії найбільше постраждало добре ім’я покійного: людини великого серця, яка завжди слугувала іншим прикладом чуйності, великодушності і справжньої любові до ближнього.

 

Суми.