Наступного місяця мешканці понад 1,5 тисячі столичних будинків отримають нові, знижені на кілька гривень розрахунки за утримання будинків та прибудинкової території. Влада, буцімто, зрозуміла, що платити за це понад 3 гривні з квадратного метра — забагато. Тож вирішила піти на поступки і допомогти простим киянам фінансово. Себто взяти на себе утримання частини місць загального користування, як-то дитмайданчики чи сквери. Проте експерти запевняють: це — не жест доброї волі чиновників, а їх обов’язок. Бо більшість простих українців за утримання прибудинкової території можуть взагалі не платити. Адже юридично вона — не їхня власність.
Спроби навести лад у житлово-комунальній сфері столиці нагадують мимовільні судоми. Остання ініціатива влади — зобов’язати всі житлово-експлуатаційні організації перейти на прямі договірні відносини з мешканцями будинків, які вони обслуговують. Ідея загалом позитивна, та втілення її у життя на обидві ноги шкутильгало. Киян почали мало не силоміць змушувати підписувати типовий договір. У деяких обслуговуючих організаціях не спромоглися навіть дату підписання документа поставити. А про обов’язкове надання калькуляцій за тарифом, структури, періодичності та строків надання послуг узагалі більшість забула.
Проте більшість киян ці договори таки підписали. Дехто навіть помітив поліпшення обслуговування будинку жеківцями. Щоправда, не надовго.
— Ми хоч з нашою прибиральницею познайомились, — жартує киянка Дарина, Солом’янський район столиці. — Кілька разів, попри те, що ми самі прибираємо, вона мила перший поверх. І навіть просила підписати якісь акти виконаних робіт. Але це все дуже швидко припинилось. І все знову повернулось на круги своя.
І хоч формально формулу нарахування плати за утримання прибудинкової території киянам пояснили, та логіку цих нарахувань і досі розуміють не всі. «Чому людина, котра живе одна у просторій квартирі, має платити більше, ніж ті, хто утрьох-чотирьох живуть у меншій? Адже платити ми маємо за надану послугу. А прибудинковою територією користуються люди, а не квадратні метри житлоплощі», — запитує одна із наших читачок.
«А чому кияни взагалі повинні платити за утримання прибудинкової території?» — продовжує це питання Олександр Клюс, член комісії Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу: «Є два документи, які зобов’язують киян платити: державний акт на землю, яким чітко визначена територія закріплюється за конкретним будинком, і договір оренди, на основі якого ця земля береться мешканцями в оренду. І це — юридичні підстави для стягнення плати за обслуговування прибудинкової території. Але ж цього ніде, за винятком кількох будинків, немає. Тобто з юридичної точки зору більшість ЖЕКів незаконно беруть з киян плату за обслуговування прибудинкової території. У суді можна довести неправильність нарахування квартплати. А фінансування прибирання цієї території має йти з районного чи міського бюджету».
У тому, що за прибудинкову територію можна не платити, переконує і міністр з питань ЖКГ 2008—2010 рр. Олексій Кучеренко: «Я закликаю не платити. Бо земля — не наша, а комунальна. Якщо місто хоче, щоб ми за неї платили — будь ласка, нехай оформлює акти на землю і передає її мешканцям. Але ж цього не роблять».
Ми спробували з’ясувати в Київській міській державній адміністрації, на яких юридичних підставах ЖЕО міста виставляють плату за обслуговування прибудинкової території. У відповіді — жодного слова про договори оренди чи акти на землю: «...На сьогодні схеми прибирання прибудинкових територій затверджені рішенням районних у м. Києві рад».
— У нас, коли тільки створювалось ОСББ, голова правління звернувся до міської влади з проханням передати прибудинкову територію у власність мешканців. Але отримала на це відмову. Запропонували на 5 років узяти в оренду ділянку, на якій самий будинок стоїть і не більше, — розповідає Вікторія Володимирівна, мешканка Голосіївського району. — А ОСББ знайомої близько семи років виборювало свою прибудинкову територію. От і виходить — земля не наша, але утримуємо її ми.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Характерний дворовий пейзаж: і за це ми маємо платити...
