Скоріш за все, тому, що їх просто немає
Учора в агенції «Інтерфакс-Україна» представники Володимира Литвина в суді у справі щодо захисту його гідності та особистої недоторканності Олександра Прокопець та Сергій Мостовенко провели прес-конференцію.
Вони нагадали, що екс-майор Мельниченко вже 10 років публічно звинувачує політиків та державних діячів у зв’язку з трагічною загибеллю журналіста Г. Гонгадзе, забуваючи при цьому, що сам підозрюється у скоєнні ряду тяжких злочинів. На їхню думку, заяви Мельниченка мали і продовжують мати провокаційний та наклепницький характер. Прикриваючись «патріотичними мотивами», Мельниченко зосередив увагу спільноти на брехливих, бездоказових звинуваченнях, зокрема, і Володимира Михайловича Литвина. Загалом з подачі Мельниченка було розповсюджено більше 310 публікацій з безпідставними звинуваченнями В. Литвина у засобах масової інформації.
Як людина освічена і цивілізована, Володимир Литвин звернувся за судовим захистом своїх зневажених конституційних прав, оскільки це єдиний спосіб викрити бездоказові обвинувачення Мельниченка, зухвальство якого вже не піддається адекватному сприйманню людини із тверезим глуздом, — говорять захисники.
Позовні вимоги громадянина Володимира Литвина ґрунтуються на тому, що в державі, яка має Конституцію, цивільне законодавство, повинні існувати гарантії дотримання і охорони особистих немайнових прав і свобод громадянина. Повинні бути встановлені засоби протидії і захисту щодо посягань на честь і гідність людини, особливо, коли це стосується державних діячів, представників Української держави. Характер державної діяльності Голови Верховної Ради України не може бути підставою для домислів, безпідставних звинувачень, публічних образ і приниження в очах суспільства і міжнародної спільноти.
Вседозволеність та безкарність призвели до того, що Мельниченко привласнив собі владні повноваження і слідчого, і прокурора, і судді, маніпулюючи думкою суспільства, нехтуючи всіма моральними принципами, — вважають адвокати.
Необхідність залучення як відповідачів деякі засоби масової інформації викликана вимогами законодавства. Якщо цього не зробити, на думку Олександри Прокопець, у Мельниченка з’явилися б підстави для оскарження рішення суду, прийнятого не на його користь. Представники В. Литвина підкреслили, що це їх особиста ініціатива залучити ЗМІ до процесу і це жодним чином не повинно сприйматись як посягання на свободу слова, чи неповага до журналістів або введення цензури, як це намагається представити Микола Мельниченко. Щодо конфлікту, який нібито виник під час засідання суду між журналісткою одного з телеканалів і захисником, О. Прокопець заявила, що ця журналістка була присутня на засіданні як звичайний спостерігач, як журналіст вона себе не ідентифікувала, а за образливі вислови стосовно представників В. Литвина навіть отримала зауваження від судді. Отож ніякого перешкоджання професійній журналістській діяльності не було.
Також представники В. Литвина висловили і свою позицію стосовно можливості залучення так званих «плівок Мельниченка» як доказів у справі. Вони вважають, що закон чітко визначає порядок отримання доказів, який не був дотриманий Мельниченком, а також посилаючись на висновки експертів, захисники вважають, що «плівки» є дуже сумнівними і не можуть бути доказом у будь-якому суді. До речі, Мельниченко досі не надав жодного доказу своєї правоти, навіть не спромігся написати заперечення на позовну заяву.
Адвокати нагадали, що ще 17 січня 2006 року Деснянський районний суд м. Києва вже зобов’язував Мельниченка спростувати недостовірні відомості про В. Литвина, які він розповсюджував у ЗМІ. Проте Мельниченко досі не виконав це рішення, чим показав своє неввічливе ставлення до Закону.
Судовий процес, ініційований Володимиром Литвиним проти Мельниченка, відповідає не тільки законним інтересам В. Литвина, а й інтересам держави та суспільства, в якому конституційні гарантії щодо захисту прав і свобод людини і громадянина є не формальною абстракцією, а повинні реально захищатися державою, що відповідає принципам та нормам міжнародного права, вважають адвокати.