ІЗ ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»Олександр ДРОБОТ народився і виріс у Запоріжжі, закінчив Калінінградський технічний інститут рибного господарства. Починав трудову діяльність у Східному Сибіру, з 1989 року — на Запоріжжі. У 2007—2008 роках працював на посаді заступника начальника, начальником іхтіологічної служби управління рибоохорони в Запорізькій області.
Каховському водосховищу час кричати не «рятуйте!», а «прощавайте, люди добрі!»
Випуски новин мало не щотижня рапортують про чергові успіхи на ниві боротьби за чисте довкілля, про чергове засідання чергових екологів і навіть про те, що, наприклад, від димів «Запоріжсталі» ледь не сама користь. Щодо визнаного шкідника нашому здоров’ю, то в Запоріжжі таким названо бур’ян амброзія. А ворогами природи №1 виступають неотесані чоловіки, піймані поночі із сітками. Тим часом у рибному краї, -де поряд багатий на ресурси Азов, два водосховища, Каховське і Дніпровське, — з рибою дедалі сутужніше. Спасибі норвежцям — дуже допомагають своєю продукцією, яка, щоправда, вже сягнула захмарних цінових висот.
Звісно, щось тут не так! І добрі люди порекомендували побалакати з цього приводу з чоловіком, який у проблемах Дніпра і його водосховищ — як риба у воді. Звуть його Олександр Дробот. Як фахівець-іхтіолог він 35 років відпрацював у рибному господарстві, з яких 21 рік -в системі рибоохорони. Кому як не йому знати, «хто з’їв нашу рибу»?
«Електровудка» — ворог риби номер два.Одразу після... водосховища
— То хто з’їв нашу рибу?
— Якщо ви про браконьєрів, то вони, звісно, ситуацію не поліпшують. Особливо ті, хто користується так званими «електровудками» — варварським знаряддям нищення всього живого: гине вся відкладена ікра, риба, яка потрапила в зону дії струму, втрачає здатність розмножуватися. Але щодо більш масштабного впливу, то тут слід говорити про серйозну екологічну проблему. Багато хто вважає, що гідро-
енергетика — це безкоштовний струм, судноплавство (бо в районі порогів без Дніпрогесу воно неможливе), зрошення в Приазов’ї та Криму тощо. Однак безкоштовний сир — лише в мишоловці. За ступенем впливу на екологію планети великі водосховища не мають собі рівних. Адже йдеться про цілком нову екосистему, яку, за великим рахунком, треба підтримувати людині. В європейських країнах не будують водосховищ на великих річках, бо це відкладена в часі катастрофа.
Навіть якщо уявити, що вздовж Дніпра немає мільйонних міст, тисяч виробництв, то й тоді ситуація у водо-
сховищах з кожним роком погіршувалася б. Наприклад, у нас на Запоріжжі — через проблему степів. Розораний степ — це ерозія ґрунтів, змив хімікатів і всього, що, врешті, опиняється в Каховському водосховищі. Малі річки, яких у нас майже немає, зарегульовано так, що Дніпру вони не помічники.
Хоч як дивно, не-
промислові відходи сьогодні є головною загрозою. Після 1991 року спостерігалося помітне падіння промислового виробництва, і ситуація «з хімією» майже стабілізувалася. На всіх водоймах спостерігалося значне підвищення чисельності промислових видів риб. До того ж сьогодні справжні господарі розуміють, що виробництво із сучасними технологіями — це максимум продукції, а не максимум відходів. Через те вже чимало зроблено, щоб ті технології впровадити. А ось відходи життєдіяльності великих міст, а саме органіка, — це сьогодні справжня
«колективна електровудка».
Каховське водосховище через проектні прорахунки приречене цвісти. Затоплено легендарний Великий Луг, чорноземи. Усе це гниє, розкладається і пожирає кисень. Щоб пояснити, яка сьогодні вода, навіть не Каховського, а Дніпровського водосховища, наведу такий приклад. Один знайомий умілець із села Привітне Запорізького району з допомогою губок і мотузочок прилаштував такий собі «город» у воді біля бережка — закріпивши розсаду помідорів. Вона виросла і дала врожай! Смак трохи не той, звичайно, як у степових помідорів, але плоди великі, налиті і червоні. Без будь-якого обробітку і підживлення...
— Про Каховське водосховище можна сказати інше. З 2000 року разом із різким зниженням чисельності рослиноїдних риб тут почалися літні замори риби — кисню ледь вистачає на гниття відмерлої рослинності, а тому-таки бичкові вже ні. У 2003 році, коли такий замор у районі села Велика Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району був локальний, ми підрахували, що втрати становили 67 тонн риби. Скільки тепер щороку нищиться риби і раків, вам не скаже ніхто. Хоча пірнальники розповідають, що в літню спеку у верхній озероподібній частині водосховища, яка стала відстійником забруднень, вони спостерігають по всьому дну мертвих раків і бичків. Органічні речовини накопичуються, тому масштаби заморів з року в рік зростають. Крім того, надлишкова органіка засмічує та псує знаряддя лову. Сіті витягають тонни торфу, решток рослинності, бактеріального слизу, але не риби. Цьогорічний весняний промисловий вилов риби на Каховському водосховищі вперше став збитковим. І не подумайте, що риби в «Кахов-
ці» немає! Вона є — але не та...
Немає коштів чи здорового глузду?
— З побудовою низки гребель на Дніпрі, — продовжує свою розповідь Олександр Григорович, — у воді замість іонів калійних солей почали домінувати іони солей натрію. Іншими словами, склад води став такий, як у морі. З’явилося привабливе середовище для дрібних морських риб із числа тих, котрі можуть жити в широкому діапазоні солоності. Це тюлька, риба-голка, атеріна (пісчанка), перкаріна, всі види азово-чорноморських бичків. І ось нині основу біомаси Каховського водосховища становлять вони та ще звиклий до болота карась. Коли хтось скаже, що причиною такого став варварський вилов риби, не погоджуся. За однакових умов промислу плотви і карася, кількість першої впала за останніх 10 років в п’ять разів, а кількість другого зросла в 50 разів. Отже, справа в умовах розмноження і розвитку.
Сприятливі умови, якщо говорити кардинально, можна створити, тільки демонтувавши всю систему дніпровського каскаду ГЕС. Останнє неможливо як мінімум у найближчі 100—200 років. Отже, треба шукати інший шлях. Він є. Це розвиток біомеліорації. Є кілька видів риб — товстолобики, білий амур тощо, які поглинають велику кількість фітопланктону, зоо-
планктону і просто водяної рослинності. Зважаючи на засилля «сміттєвих» видів риб, корисними є й хижаки — сом, судак і щука. Щодо товстолобика і білого амура, то для них на Каховському водосховищі ідеальні умови розвитку, яких і близько немає, до речі, на їхній «батьківщині», в Амурі. Одна біда — сама ця риба у Дніпрі не розмножується. Виживає вже дворічний, 100-грамовий, мальок. І як виживає! Статистика, яку я свого часу набрав — з 1967-го по 2000 рік, — свідчить: промисловий вихід цих видів риб у Каховському водосховищі в середньому становить
24 відсотки. Це найкращий результат серед всіх великих водосховищ колишнього Союзу...
Ще під час проектування греблі Каховського водосховища вчені-іхтіологи передбачали негативні впливи будівництва на екосистему та рибне господарство. Тому для компенсації цього впливу за державний кошт було побудовано нерестово-вирощувальне господарство на річці Конка, яке починаючи з 1967 року, і теж за державний кошт, вирощувало та випускало в водосховище товстолобика та білого амура. Програма зарибнення акваторії водосховища давала серйозний результат. Щорічний вилов цих риб у Каховському водосховищі становив близько 2000 тонн. Щоправда, щоб ті тонни отримати, потрібно було щороку запускати 2,5—3 мільйони мальків. Сьогодні нерестово-вирощувальне господарство, яке входить до складу запорізького рибокомбінату, припинило своє існування як єдиний господарський комплекс, ставки роздано в оренду, інкубаційний цех не працює. І Каховське водосховище почало перетворюватися на болото. Щоб його врятувати, потрібні державні капіталовкладення.
Цю арифметику у нас збагнути не можуть. 2002 року було повністю припинено державне фінансування зарибнення. У результаті вилов упав у 10 разів. Тоді рибінспекція зуміла знайти порозуміння з екологами, місцевою владою, Міністерством аграрної політики, і як результат із 2004 року почалося виділення коштів на біологічну меліорацію з міського та обласного екофондів, яка у 2007 році ввійшла у «Програму розвитку рибного господарства Запорізької області до 2010 року». Далі було відновлено фінансування з держбюджету. Завдяки цьому в 2007—2009 роках додатково залучили 2,5 мільйона гривень. Це дало змогу довести зарибнення із 150—210 тисяч мальків до 700—800 тисяч. На жаль, з 2010 року державне фінансування знову припинено.
Записав Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
Фото автора.
