За п’ять останніх років кількість учнів загальноосвітніх шкіл області зменшилася більш як на 35 тисяч.

Обласна програма «Сільська школа Черкащини» передбачає протягом цього та наступного років закрити 16 і реорганізувати 45 ЗОШ. Найбільше закладів — аж сім — буде ліквідовано в малолюдному Канівському районі. У Корсунь-Шевченківському — чотири, у Драбівському — три. В інших закриють двері одна-дві школи.

У Жашківському районі реорганізують дев’ять ЗОШ І—ІІІ ступенів в школи І—ІІ ступеню. Натомість створюватимуться опорні школи.

— Сільські школи мають 91 автобус, — інформує заступник начальника головного управління освіти і науки облдержадміністрації Галина Гаврилюк. — Цього недостатньо. Близько 250 дітей добираються самотужки. Необхідно придбати 78 автобусів.

Утім, наявність «дитячого» авто загалом не вирішує проблем сільської школи. У цьому переконаний директор Грушківського загальноосвітнього закладу, що у Кам’янському районі, Микола Толкач.

— Наша одинадцятирічка не має свого транспорту, — зазначає Микола Григорович. — Але якщо він і буде, возити дітей за 14 кілометрів до райцентру, вважаю, нереально і недоцільно. Часто взимку навіть рейсові автобуси не можуть пробитися до села через заметені снігами пагорби. Тому кивати на Європу — там, мовляв, давно вже возять дітей до школи, абсурд. Спочатку треба дороги зробити, створити в опорній школі належні матеріально-технічні умови, а тоді вже агітувати...

У Грушківській школі, розповів далі директор (і його підтримав сільський голова Іван Темний), хоч і навчається 78 учнів, однак заклад нічим не відрізняється від тих, що розміщені у райцентрі чи в якомусь містечку. ЗОШ нова, затишна, доглянута. Є комп’ютерний клас, доступ до Інтернету. Учні часто перемагають на районних олімпіадах, беруть активну участь у спортивних змаганнях.

— У нас є класи, — продовжив директор, — де навчається по 4-5 учнів. Але тішить те, що демографічна ситуація у Грушківці змінюється на краще. Торік, приміром, у селі народилося 15 діток. Нас підтримує сільська громада і школу свою ми збережемо.

Інша думка про існування «малих» шкіл у директора Гельмязівської ЗОШ І—ІІІ ступенів, що у Золотоніському районі, Олександра Денисенка.

— Наше село, — каже Олександр Віталійович, — у 60-х роках минулого століття було райцентром. Нині у Гельмязеві близько п’яти тисяч жителів, а в школі навчається понад 500 дітей. Ми маємо для навчання і виховання набагато кращі умови, ніж у віддалених селах. Адже в населеному пункті діє районний будинок дитячої та юнацької творчості, музична школа, приїжджають із райцентру викладачі ДЮСШ. Деякі батьки, не чекаючи, поки школа офіційно стане опорною і курсуватимуть шкільні автобуси, власним транспортом привозять дітей з Плешканів, Підставок, Богданів. Бо розуміють, що тут вони отримають кращі знання, ніж у глибинці. Утім, у нас також є проблеми. Школа потребує нових комп’ютерів, великого спортивного залу, відкритого спортмайданчика зі штучним покриттям. Треба замінити дерев’яні вікна на енергозберігаючі. Для профільного навчання бракує трактора тощо.

Директор навчально-виховного комплексу із села Підставки Віталій Бабенко впевнений, що повинні існувати й малі школи. Як ось їхня, де навчається 26 учнів. Аби зберегти школу, побудовану в 1915 році, жителі села вирішили десятьох вихованців дитячого садка перевести у тепле, добротне приміщення комплексу.

— Знаєте, чим мала школа краща від великої? — запитує Віталій Іванович. — Тим, що вона «домашня» і затишна. Всі у ній, як одна сім’я. Гадаєте, нема серед наших випускників кандидатів наук, учених? Є. Та найголовніше, сільські діти не відриваються від землі. Після уроків вони не гають годину-півтори на дорогу, а готують завдання і допомагають батькам по господарству. Ми маємо, до речі, земельну ділянку, їдальню, де готують страви із власної продукції. Маємо також чудову майстерню. Не всюди можуть похвалитися такими майстровитими дітьми, які є у нашій, малій, школі...

Коментар заступника голови обласної ради Василя КАСЯНА:

— В області налічується 59 малокомплектних шкіл. Ще 13 не функціонують через відсутність дітей, а на їхнє утримання витрачаються кошти. Тому потрібно вирішити, як краще використати звільнені приміщення. Можливо, це будуть заклади дошкільної освіти або позашкільного дозвілля дітей. Проте без згоди територіальної громади жодну школу не закриють. Учителям, яких скоротять, запропонуємо іншу роботу. Від цього вони тільки виграють, матимуть повні ставки, надбавки за класне керівництво, перевірку зошитів тощо.

Педагоги на зустрічі з керівниками області, загалом позитивно оцінюючи реформи в освіті, застерігали від поспішності їх проведення. Наголошували на тому, що потрібно насамперед вирішити найнагальніші проблеми: оновити матеріально-технічну базу опорних шкіл, забезпечити їх транспортом, підвищити зарплату працівникам, надати потребуючим житло, а вже потім — проводити реформи.

Черкаська область.