Своєю колишньою назвою — Юзівка — Донецьк завдячує підприємцю з Уельса Джону Х’юзу. У XVІІІ столітті він прибув до майбутньої шахтарської столиці та заснував металургійний завод, який підштовхнув індустріальний розвиток краю. Приклад валлійця, схоже, не дає спокою сучасним батькам міста. У Донецьку вирішили, що успішним інвестиціям перешкоджає суцільне незнання мешканцями іноземних мов. Тому в очікуванні нових послідовників Х’юза міська рада прийняла програму розвитку англійської мови.
У Донецькій міській раді вірять, що найближчим часом найулюбленішою справою городян стануть заняття в гуртках із вивчення англійської. Щоправда, цього року грошей нашкребли лише на відкриття двох гуртків у дитсадках та двох — у школах. До Євро-2012 обіцяють навчити іноземної мови навіть кондукторів у громадському транспорті — за рахунок державної програми. Поки що мову Шекспіра та Байрона організовано опановують міліціонери. Усього мовну підготовку пройдуть понад півтори тисячі правоохоронців. Завдання-мінімум — щоб черговий на телефоні міг зрозуміти, що від нього хочуть, і зв’язати абонента із перекладачем. Для міліціонерів розробили спеціальні розмовники із переліком найпотрібніших фраз. Засіли за парти і медики обласної травматологічної лікарні, яких буде задіяно під час футбольного чемпіонату.
Щодо донецьких чиновників, то для них знання англійської стане бажаним, але поки що необов’язковим. Грошей на такі курси немає, проте господарів кабінетів у міськраді пропонують заохочувати матеріально — доплачувати за знання іноземної мови. Не виключено, що це станеться вже наступного року. Депутати навіть запропонували перекладати всі рішення міськради англійською та створити англійську версію міського сайту. Аби інвестори приїхали. Невідомо, чи подадуть особистий приклад батьки міста: наприклад, міський голова Олександр Лук’янченко досі відзначився лише тим, що привітав президента УЕФА словами «Мерсі боку, мсьє Платіні».
Закладів, де персонал вільно володів би іноземними мовами, в місті небагато. Наприклад, у п’ятизірковому готелі «Донбас Палас» дворецький Сергій вітає та проводжає гостей бездоганною англійською. Хлопець закінчив інститут іноземних мов і тепер використовує набуті знання. Співрозмовник каже: для того, щоб опанувати мову, потрібно щонайменше півроку інтенсивних занять. Чи готові в місті до такого інтенсиву? У готелі класом нижче можна побачити, як офіціантка в ресторані біжить по допомогу до колег, щоб ті прийняли замовлення англійською. В інших службах сервісу працівники покладаються на мову жестів та інтернаціональні слова.
Таксист Роман зізнається: англійської не знає, але гостя зрозуміє. Ключові слова — «аеропорт» чи «готель»: «Англійською не розмовляю, але порозумітися можу. Принаймні, куди їхати, зрозумію стовідсотково. А от сказати не можу. Мабуть, треба підучити. Хоча б цифри. Нині багато пропозицій, репетиторів. Потім уже самостійно».
Аналогічної позиції дотримується адміністратор одного з центральних донецьких ресторанів Олена: «Ой, англійська в мене ніяка... Але коли приходить клієнт, ми його розуміємо!». А от бармен цього ж ресторану зізнався, що вже взявся за словник і підручник. «Ніхто мене не примушував, я сам. Вирішив, що це потрібно», — без особливої охоти ділиться «секретом» працівник. Ще б пак: адже вивіска ресторану написана англійською мовою — чи не для приваблення клієнтів?
Показово, що на тій само сесії, на якій приймали доленосну програму розвитку англійської, депутати позбавили школу №2 в центрі міста статусу спеціалізованої з вивчення іноземних мов. Наступного року школу закриють. Збагнути логіку рішення буде простіше, якщо врахувати, що навчальний заклад розташований на центральній вулиці Донецька, за сотню метрів від обласної держадміністрації. Представники ініціативної групи, які протестують проти ліквідації, припускають, що приводом стало саме зручне розташування будівлі. Батьки навіть писали листа дипломатам із Великої Британії, Сполучених Штатів та Євросоюзу із проханням у разі закриття школи позбавити Україну права приймати Євро-2012. Тож репутацію міста можуть попсувати не лише громадяни, які не розмовляють іноземними мовами, а й незадоволені батьки.