Куди піти з інтернату?

Доволі часто на вулицю, бо, наприклад, у Запорізькій області лише половина випускників інтернатівської системи може розраховувати на власний дах над головою.

Коли вірити статистиці, то на Запоріжжі станом на 1 січня поточного року 949 біологічних сиріт і 3609 дітей, позбавлених батьківської опіки. Єдине, що в цій статистиці бодай трохи вселяє надію, це той факт, що торік дещо впала кількість позбавлених батьківських прав осіб. Із 531 (2009 рік) до 410, які зробили соціальними сиротами 502 дитини... До речі, вихованцями дитячих будинків-інтернатів на Запоріжжі сьогодні є майже 1400 дітей. Ще 2755 обділених долею хлопчиків та дівчаток перебувають під опікою чи то родичів, чи то просто добрих людей.

Щодо останніх, то завдяки саме їм в області з’явилися 243 прийомні сім’ї і 9 дитячих будинків сімейного типу. Але не вони роблять сьогодні погоду, адже у згаданих сім’ях і дитбудинках поки що виховується лише 281 дитина.

До речі, з початку року в регіоні усиновлено 53 дитини, із них громадянами України — 27. Начебто і непоганий результат, однак він зовсім не радує. Населення, попри всі заходи з боку держави, катастрофічно скорочується, та ще й ті діти, які, вибачте, якимось дивом народжуються, фактично «експортуються» за кордон. З другого боку, з тими, що залишилися, наприклад, в інтернатських закладах, свої проблеми. Як тільки вони стають випускниками — їх можна випровадити хіба що на вулицю. Бо тільки половина юнаків і дівчат цієї категорії можуть розраховувати на якесь житло. Адже у Мелітополі діє єдиний в Запорізькій області соціальний гуртожиток для дітей, які раптом стали «дорослими». Там дві кімнати на 15 осіб кожна. Одна для юнаків, інша — для дівчат. Отже, не густо. І, напевне, коли б до проблеми був справді державний підхід, то знайти приміщення, де можна було б «притулити» ще 30—40 осіб, в масштабах області — не проблема. Однак це ж не якась кошторисна (і зазвичай безглузда) піар-акція, на яку чомусь завжди знаходять великі і дуже великі гроші. Це наше, знову ж вибачте за високе слово — майбутнє. Яке, виходить, мало кого при посаді і повноваженнях цікавить.