Питання, пов’язане із поверненням знецінених заощаджень, напевно, ще довго залишатиметься актуальним. Адже стосується воно мільйонів громадян. Проте державна політика у цій сфері поки що не надто активна. До того ж зміст положень чинного Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» дає змогу владі нехтувати його виконання. Саме тому, вирішили народні депутати — члени фракції «БЮТ- «Батьківщина» Андрій Павловський та Олександр Сочка, необхідно змінювати чинне законодавство.
Розв’язати це питання народні обранці пропонують через включення знецінених заощаджень громадян до структури державного внутрішнього боргу. Відповідний законопроект (реєстр. № 8607) уже зареєстровано у Верховній Раді.
Документом пропонується внести зміни до Закону «Про державний внутрішній борг України» щодо включення знецінених заощаджень громадян до структури державного внутрішнього боргу та передбачити кошти на їх компенсацію у розмірі не менш ніж один відсоток від внутрішнього валового продукту, одержаного за рік, що передує бюджетному. А також внести відповідні доповнення до Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».
«Можна тільки говорити про «покращення життя», якщо у бюджеті-2011 фактично не передбачено кошти на компенсаційні виплати. І можна чимало говорити про соціальні реформи, тоді як передбачені 250 мільйонів гривень компенсацій з державного бюджету торік так і не були профінансовані», — вважає Андрій Павловський.
До речі, учасники парламентських слухань: «Про державну політику щодо розв’язання проблеми повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян», які нещодавно відбулися у Верховній Раді, також дійшли висновку щодо необхідності запровадження нових підходів на законодавчому рівні до розв’язання цих проблем. Принаймні у проекті рекомендацій зазначається, що фінансування поступової компенсації знецінених заощаджень доцільно здійснювати після створення справедливого, адекватного економічним умовам правового поля. Яке, з одного боку, забезпечить фактичне отримання компенсаційних виплат, а з другого — не допустить негативних наслідків для розвитку національної економіки.
