Шановний Миколо Володимировичу! Шановні колеги!
Дозвольте поінформувати про гострі питання, якими доводиться займатися Спеціальній контрольній комісії Верховної Ради України з питань приватизації.
На жаль, сьогодні мусимо говорити про численні факти порушень у ході приватизації, які стають можливими в обстановці кругової корумпованості.
Так, протягом шести років не вдається повернути народу багатомільйонне майно Севастопольського державного підприємства «Атлантика», розкрадене купкою пройдисвітів за допомогою фіктивного банкрутства.
Після продажу за вочевидь заниженою ціною й з дуже грубими порушеннями закону майна «Атлантики» потім миттєво пішов його перепродаж уже за реальною ціною й з наступним фіктивним банкрутством фірм, які брали участь у незаконних оборудках.
Основою незаконних оборудок з майном «Атлантики» стало явно незаконне рішення Кам’янобродського районного суду м. Луганська від 2006 року.
На сьогодні поки що вдалося домогтися тільки судового визнання недійсними результатів конкурсів із продажу майна підприємства й оборудок з наступним його перепродажем.
Для цього мені довелося спрямувати 24 депутатські запити. Але до кінця питання не буде розв’язано, доки Генеральна прокуратура, СБУ, Фонд держмайна фактично не діятимуть.
Аналогічна доля спіткала державне підприємство «Нікопольський трубний завод». 2008 року це підприємство також було доведено до банкрутства, а потім передано приватній фірмі, що займається розливом винно-горілчаної продукції.
Комісія доклала великих зусиль, щоб Генеральна прокуратура внесла у Верховний Суд касаційне подання про скасування судових рішень, які були прийняті, про визнання заводу банкрутом.
Але й тут до відновлення законності ще далеко. Уже три роки у Дніпропетровському господарському суді і у Вищому господарському суді України триває позов про повернення державі майна незаконно «прихватизованого» підприємства.
І весь цей час справедливого рішення чекають звільнені робітники (їх більш як 400 осіб), заборгованість у зарплаті яким перевищує 1 мільйон грн.
Не менш трагічна доля буровугільного підприємства «Олександріявугілля».
Свого часу Мінпаливенерго передало це підприємство так званим ефективним господарям, які практично його знищили. Але ж на ньому трудилося понад 10 тис. осіб, добувалося більше 13 млн. т вугілля й вироблялося 4,3 млн. т брикету. Рішення Комісії з урегулювання ситуації навколо «Олександріявугілля», адресовані Фонду держмайна, Кабінету Міністрів, Мінпаливенерго, Генеральній прокуратурі, — були фактично зігноровані.
У результаті цього, у місті склалася вибухонебезпечна обстановка, бо люди, які втратилися роботу, доведені до відчаю, навіть немає можливості хоча б одержати трудові книжки для оформлення пенсій і допомоги.
Я привів тільки три приклади, а їх безліч. Це і Херсонський комбайновий завод, Одеський завод «Оріон» тощо. Фактично в країні склалася обстановка тотальної безвідповідальності та безкарності. Люди вже не вірять, що буде наведено порядок.
Уважаю, що стан справ з корупцією у питаннях приватизації має стати предметом розгляду на засіданні уряду, колегії Генеральної прокуратури і, можливо, Ради національної безпеки та оборони України. Тому що йдеться про серйозну загрозу національним інтересам нашої країни.
Прошу розглядати цей виступ як депутатський запит на ім’я Президента України, Кабінету Міністрів і Генеральної прокуратури України.
