Луганський майстер перетворив антрацит на дорогоцінний камінь і виготовив для Януковича шахтарську каску з діамантом.
Майстер Олександр Ткаленко знову повернувся додому переможцем. Усьоме він брав участь у спеціалізованій виставці «Майстер клинок» у Києві, й усьоме завойовував Гран-прі. Рівних за майстерністю й таланту у виготовленні окремого типу холодної зброї Олександрові в Україні немає. Цей майстер із шахтарського міста знову вразив вигадкою, технікою й умінням сполучити несумісне — вугілля і срібло з позолотою. Свій клинок він назвав «Блиск Антрацита» і присвятив його своєму місту, землякам, землі, на якій пустив своє коріння.
Олександр народився в шахтарській родині, замолоду працював на шахті, потім захопився виготовленням клинків, шабель, і це стало його професією. Хотів створити щось приголомшливе, щоб розкрити повагу до людей, які добувають вугілля. Ідею виношував два роки, думаючи, як убрати антрацит у золото або платину, адже вугілля цього гідне. Та Сашко — людина небагата, тож помістив антрацит у позолочене срібло. Непосвяченій людині і на думку не спаде, що вугілля може мати вигляд дорогоцінного каменю в золотому обрамленні. Воно підкреслює велич і блиск антрациту. Тут є логіка: вугілля недарма називають чорним золотом.
Як розповідає Олександр, працювати з вугіллям було важко. Майстер може працювати з будь-яким мінералом, але тут — особливий випадок. Щоб зробити лише одну вставку, Сашкові доводилося переробити цебро вугілля. У хід пішло паливо з домашньої котельні, потім почав шукати міцні шматки антрациту в інших місцях. Бувало, вже готове відполіроване вугілля розламувалося й усе доводилося починати спочатку. З піхвами для клинка довелося поморочитися. З Валерієм Яновським вони довго пізнавали секрети лиття срібла. Олександр каже, що він уявляв собі, який вигляд повинна мати прикраса піхов, але технічно це виявилося непросто. На лиття пішов кілограм чистого срібла.
Виношуючи ідею шаблі «Блиск Антрацита», Олександр давно задумав, що на рукоятці клинка буде погруддя шахтаря. Але ніяк не міг вирішити, чий це буде образ. Батька, що все життя працював у шахті? Старшого брата, котрий теж усе життя — гірник? А чи не дорікнуть майстра в сімейності? Майнула ідея зобразити відомого на весь світ Олексія Стаханова, але потім і від цієї думки Олександр відмовився. По-перше, образ традиційний, та й Стаханов добував не антрацит, а інший вид вугілля.
Рішення прийшло само собою: майстер вирішив зобразити Віктора Януковича, що має прямий стосунок до Донбасу.
Хто дорікне Олександрові в кон’юнктурі, буде неправий. Ткаленко далекий від політики й у своєму виборі дуже щирий.
— Я вирішив представити Януковича в шахтарській касці, що знімається. У касці — він гірник, без неї — Президент, — каже Олександр. — Шахтарська каска — важлива символічна деталь, тож спочатку я хотів зробити її з чистої платини. Але устаткування моєї майстерні виявилося непристосованим. Хоч як ми з Валерієм Яновським билися, процес плавки вдосконалити не вдавалося. Знайомі порадили: не мучся, хлопче. Те, що ти хочеш, можна зробити на спеціальному італійському устаткуванні, воно є тільки в Ростові. Часу на Ростов уже не було, і ми з Валерієм узяли чисте срібло. На касці встановлено ліхтар, в якому діамант вартістю 10 тисяч гривень. Думав, закріпити його буде нескладно, впораюся сам, адже не раз робив таку роботу. Потім зрозумів, що потрібен професіонал високого класу, звернувся по допомогу до кращого ювеліра нашого міста. Вийшло відмінно.
Малюнки на клинок допомогла нанести молода художниця Юля Донченко. З обидвох боків леза відображена історія Антрацита і розвитку гірничодобувної галузі, біографія родини Ткаленків — чотири покоління. В Олександра п’ятеро дітей: і всі дівчатка. Молодшій півроку, старша вчиться в академії. Дівчата виявляють цікавість до промислу батька й, можливо, хтось із них продовжить його справу.
Луганськ.
Фото автора.
