Сергій та Ігор дружили ще зі школи і, здавалося б, знали одне одного як своїх п’ять пальців. Кілька років тому друзі вирішили зайнятися бізнесом і в одному із селищ Лутугинського району відкрили міні-цех з переробки м’яса. Продукція виявилася затребуваною. Тут же, на заводі, її розфасовували й відправляли в торговельні точки, а також на харчові підприємства Луганська та області, з якими було укладено договори. Частка капіталу, вкладеного в бізнес, була не рівнозначна. Сергій вклав у цю справу 100% стартового капіталу, і фактично господарем МПП був саме він. Зі справами Сергій справлявся успішно: oперативно реагував на найменші зміни, що відбуваються на ринку м’ясопродуктів, здійснював моніторинг появи нових кафе та ресторанів, з якими укладав договори на постачання своєї продукції. А Ігор як менеджер займався персоналом: вів облік робочого часу, виплачував заробітну плату, звільняв і приймав нових працівників. Кожен виконував свою справу, значних проблем у стосунках не виникало.
Але тут Сергій став помічати, що друг його обкрадає. Прямих обвинувачень пред’явити Ігорю не міг, тому свої підозри вирішив перевірити за допомогою ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства. Дізнавшись про це, Ігор занервував і, швидше за все, на те були вагомі причини. Результатом роздумів стало рішення позбутися партнера й друга. Через зв’язки Ігор знайшов людину, яка погодилася стати посередником у пошуку кілера, котрий за 200 тис. грн. був би готовий загнати в могилу шкільного товариша. На щастя, посередник не взяв гріх на душу, вирішивши розповісти про все жертві майбутнього злочину. Сергію не вірилося, що Ігор міг так вчинити. І все це через гроші? Страшно подумати про те, що могло статися, якби знайомий не розповів про задумане вбивство. Хіба можна це залишити безкарним? Сергій написав заяву до Лутугинського РВ УМВС, вказавши всі обставини, які стали йому відомі.
За умовою, що висунув замовник, посередник і кілер повинні були одержати свій гонорар тільки після виконання замовлення. 200 тис. грн. — сума велика, а в Ігоря таких грошей не було. В терміновому порядку, намагаючись не викликати підозри в Сергія, Ігор став об’їжджати своїх знайомих, друзів і позичати в них гроші, твердо обіцяючи: «Борг поверну найближчим часом». Вирішального моменту він чекав з якоюсь несамовитістю. Призначеного дня, надвечір, на його мобільний телефон подзвонили й повідомили, що замовлення виконано: його партнер мертвий. Виконавець і посередник вимагали гроші за «виконану роботу». Передача 200 тис. грн. мала відбутися в безлюдному місці на околиці Лутугиного. Ігор приїхав перший і з нетерпінням чекав своїх спільників. Однак із машини, яка під’їхала в обумовлене місце, вийшли не посередник із кілером, а співробітники карного розшуку. Поруч із ними йшов уже колишній друг Сергій. Живий і здоровий.
Алла АНТІПОВА.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
