На запит кореспондента «Голосу України» в Управлінні статистики в місті Севастополі повідомили, що за перших п’ять місяців нинішнього року з Єдиного держреєстру організацій і підприємств України в місті вилучили вісімдесят шість суб’єктів господарської діяльності. На своєму офіційному сайті установа повідомляє, що за січень—квітень 2011 року в місті без роботи залишилися більш як півтори тисячі осіб. Отже, кількість безробітних зросла на
6,2 % порівняно з груднем минулого року. Вочевидь тенденція. Яка, цілком можливо, збережеться: без роботи бояться залишитися кілька десятків представників найменш соціально захищеної групи громадян — севастопольських інвалідів. Про такий цілком реальний сценарій розвитку подій вони попереджають у своєму зверненні до редакції. Тривожних ноток порушеній у листі темі додає авторство публікації — стаття вийшла з-під пера не пересічного севастопольця, а представника влади: депутата міськради, члена постійної комісії з питань дотримання прав людини (!) і депутатської етики.
Привид «бюджетного грабунку»
«Інвалід — ворог бюджету». Так, на нашу думку, можна коротко передати зміст опублікованої в одній із міських газет статті, підписаної депутатом Севастопольської міськради Василем Зеленчуком. Читача на певний тон сприйняття «заряджає» уже заголовок публікації: «Бюджетний грабіж під маскою інвалідів?». Знак запитання, як випливає із змісту й аргументації депутатських міркувань, — скоріше знак риторичний.
Василь Васильович стверджує, що «локомотивом» «бюджетного грабежу» є Регіональна комісія з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у м. Севастополі. І пропонує «кому треба» з її персональним складом «розібратися». Очевидно, тому, що територіальний орган Міжвідомчої комісії Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України, за підозрою народного обранця, «зайнятий тим, що надає підприємствам інвалідів пільги, які не відповідають критеріям соціальної значимості щодо захисту інвалідів». Конкретне обвинувачення має такий вигляд: отримані пільги інваліди незаконно передають комерційним структурам для оренди останніми без конкурсу приміщень, що належать громаді.
У статті автор описав принципову схему «грабежу бюджету». Орендовані «за пільговими розцінками для інвалідів» приміщення «на пільгових же умовах» викуповують. Від чого міський бюджет недоотримує значні суми.
Як приклад депутат посилається на діяльність підприємства об’єднання громадян «АВіК плюс» Севастопольської міської організації Спілки організацій інвалідів України. Навіть поверхневий аналіз викладених депутатом «обвинувачень» на нашу адресу змушує уважного читача насторожитися.
Регіональна комісія працює в Севастополі з листопада 2001 року, а не з 2007-го, як пише автор статті, й за іншою адресою. Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і положенням про регіональну комісію визначено персональний склад комісії: два співголови — заст. голови Севастопольської міськдержадміністрації із соціальних питань і голова постійної комісії із соціально-гуманітарних питань міськради; по одному представнику від трьох управлінь СМДА; відділення Фонду соціального захисту інвалідів; міської Держподаткової адміністрації; КРУ; головного управління Держкомзему; Севастопольської митниці; Центру зайнятості. А також один депутат із ПК із соціально-гуманітарних питань міськради та представник, делегований Дорадчою радою громадських організацій інвалідів Севастополя. З ким саме хотів би «розібратися» депутат?
Податкові пільги підприємствам і організаціям інвалідів надає комісія на підставі «Порядку надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств і організацій громадських організацій інвалідів». Документ дозволяє надати пільги, якщо робота підприємства відповідає «критеріям соціальної значимості». Які докладно розшифровані: не менше половини від загальної кількості робочих місць повинні бути зайняті інвалідами; фонд оплати праці інвалідів — не менше чверті від суми загальних видатків на оплату праці; середньомісячна зарплата інвалідів має бути не менша від законодавчо встановленої мінімальної; низка інших неодмінних умов.
Передача пільг у принципі неможлива
У своїй статті В. Зеленчук твердить (щоправда, у формі запитання на адресу «контролюючих і перевіряючих органів»), що «підприємства інвалідів, яким надається пільга, можуть не відповідати критеріям, за якими ця пільга видається...». В «перекладі» це означає, що депутат під сумнів ставить легітимність надання Регіональною комісією податкових пільг. А відтак — і вірогідність результатів щорічних перевірок міської й районної прокуратур, інших контролюючих органів.
Депутат, ґрунтуючись на лише йому відомих аргументах, стверджує: «ПОГ «АвіК плюс» СМО ВОІУ» (до речі, абревіатура підприємства зазначена неправильно), «незаконно передав своє право на одержання пільг з оподаткування іншим комерційним підприємствам, що не мають такого права». І взагалі, а чи насправді підприємство створила громадська організація інвалідів?
Інтерес будь-якої людини до своїх проблем інваліди тільки вітають. Тим паче наділеного певними повноваженнями депутата, який працює на поприщі дотримання прав людини. Але одне побажання: щоб цей інтерес був професійним. А професіоналізм, як відомо, допускає певну суму знань про предмет турботи.
Твердження про «передачу права на пільги» змушує нас засумніватися в тому, що автор «наділення» досить правильно орієнтується в деяких сторонах чинного законодавства.
Передача пільг у принципі неможлива.
Крім того, пільгу надає не регіональна комісія, а міжвідомча. Яка стосовно ПОГ «АВіК плюс» вчинила цілком відповідно до норм закону — підприємство за попередні звітні періоди одержувало валові доходи в обсязі більш як 8400 розмірів мінімальної заробітної плати.
А може, варто було у колег поцікавитися?
Відповімо на сумніви депутата, чи відповідає підприємство «критеріям соціальної значимості», статистикою. В 2010 році: 82 % працюючих на підприємстві — інваліди; фонд оплати їхньої праці — три чверті від зарплати всіх співробітників; середній місячний заробіток інваліда — 1132,00 гривні (довідково: держава встановила мінімальну зарплату в 960 гривень). За останні три роки колектив понад 400 тисяч спрямував на добродійність інвалідам та іншим соціально незахищеним категоріям городян.
Можливо, у загальміських масштабах депутатських турбот двадцять один працюючий у «АВіК плюс» інвалід і гідний бути названим у публікації «кілька людей»... Але чи вправі ці «кілька людей» поцікавитися: скільки робочих місць (нехай навіть не для інвалідів) за більш ніж півроку роботи стараннями депутата було створено? А всіма 76-ма депутатами нового складу міськради?
За останні три роки колектив понад 400 тисяч спрямував на добродійність інвалідам та іншим соціально незахищеним категоріям городян
Адже саме з депутатів міськради складається комісія, котра вирішує: здавати чи відмовити інвалідам в оренді приміщень. Виходить, як мінімум частина депутатів із проблемами інвалідів знайома не з чуток. Може, варто було б В. Зеленчуку поцікавитися в колег по сесійному залу: а на якій підставі та через які аргументи, кому конкретно й чому ви здаєте в оренду приміщення, які у власності громади? Дивись, і розповіли б колеги-депутати, що вже шість років як закон вимагає без конкурсу здавати в оренду «приміщення комунальної форми власності бюджетним установам, музеям, підприємствам і громадським організаціям сфери культури і мистецтв, релігійним організаціям, видавництвам, підприємствам книгорозповсюдження та (увага!) підприємствам громадської організації інвалідів». Щоправда, підприємство інвалідів таке право одержує лише тоді, коли йому «визначено доцільність надання державної допомоги», що означає: коли користується податковими пільгами. Так вимагає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Ще одна неодмінна умова для одержання підприємством пільг: господарську діяльність вести не менш ніж півроку. Риторичне запитання: як підприємству інвалідів вести господарську діяльність у початковий період своєї роботи протягом півроку, не використовуючи приміщення?
Замість аргументів — звичайні фантазії
Жодних пільг для підприємств інвалідів з оренди приміщень комунальної форми власності просто не існує. Вони оплачують навіть експертну оцінку, на підставі якої встановлюють розмір орендної плати. ПОГ «АВіК плюс» за використання орендованих комунальних приміщень, наприклад, у Балаклаві, платить 1369,8 гривні на місяць (площа — 40 квадратних метрів); в одному з густонаселених районів Севастополя — по 2037,8 гривні (площа — 103 «квадрати»). За рахунок власних коштів в орендованих приміщеннях ремонтуємо, будуємо.
Інтерес до розмірів орендних платежів підприємствами інвалідів депутата, можливо, спричинений розрахунками Мінекономіки України. У міністерстві фахівці порахували, що створити одне робоче місце для інваліда державі коштуватиме від шістдесяти до ста тисяч гривень. Арифметика очевидна: підприємство, яке створило півтора десятка робочих місць для інвалідів в орендованих приміщеннях комунальної форми власності, «врятувало» держбюджету півтора мільйона гривень. Або міському, про який у депутата В. Зеленчука, судячи зі статті — особлива турбота.
Твердження про те, що інваліди «пільгово» викуповують комунальні приміщення — з розряду депутатських фантазій. І в теорії, і на практиці: по-перше, закон не надає якихось пільг при покупці комунальної власності; по-друге, у Севастополі жодне підприємство громадської організації інвалідів не має у власності приміщення.
Наостанок дозволимо собі нагадати про те, чим завжди пишалися севастопольці, — про історичне коріння. У клятві, що її давали своєму місту давні жителі Херсонеса, були рядки: «Клянуся... я буду однодумним щодо добробуту міста й громадян... Служитиму... членом ради якнайкраще і якомога справедливіше для міста і громадян». Не зайвим, на наш погляд, було б перейняти цю найдавнішу традицію і сьогоднішньому Севастополю: депутатам присягати на вірність місту і городянам. Вартувало б у текст присяги внести й слова, що визначають зміст діяльності лікарів: «Не нашкодь!».
Олександр БЕЗРУКОВ,
секретар Регіональної комісії;
Віктор КУЛІШ,координатор Дорадчої
ради громадських організацій
інвалідів м. Севастополя;
Наталя МАРТИНЮК,
директор ПОГ «АВіК плюс».
Севастополь.
Фото Миколи МАГДИЧА.
