Це за статистикою. А насправді?
За офіційними даними, за кількістю кримінальних справ та адміністративних покарань, порушених щодо хабарників і корупціонерів, серед усього чиновницького люду лідирує найнижча ланка — сільські голови та секретарі місцевих рад. Як правило, щойно розпочинається чергова кампанія боротьби із корупціонерами, а такі показові виступи проводить практично кожен уряд, незалежно від політичної приналежності, осередки хабарництва розкриваються саме там. Затримання ж чиновника вищого рангу перетворюється на справжню місцеву сенсацію. Але за сплеском цікавості та емоцій знову настає довге затишшя.
Перша під прицілом — сільрада
Звітуючи про виконання Закону «Про боротьбу з корупцією», прокуратура оприлюднила дані про те, що було виявлено майже півсотні корупційних фактів, вчинених державними службовцями та іншими особами, уповноваженими виконувати функції держави. За всіма фактами прокурорами були складені протоколи, і після їх розгляду в суді понад чотири десятки порушників притягнуто до адміністративної відповідальності.
Та, напевно, найцікавіша не ця статистика, а те, що найбільше корупціонерів було виявлено серед посадовців органів місцевого самоврядування — 23 сільських голови, тобто практично половина від загального числа порушників. А вже за ними йшли працівники міліції, райдержадміністрацій, пенсійного фонду, органів контролю...
«Чому ж серед вашого брата так багато корупціонерів? — не втримуюсь, аби не запитати при зустрічі багатьох сільських голів. — Невже сільські громади довіряють владу найбільшим злодіям? І саме вони становлять неприховану загрозу для всієї держави?» Бо, судячи зі статистики, все відбувається саме так. Але подібне запитання у багатьох викликає лише іронічну посмішку, яка заміняє відповідь. Кожен розуміє, як тільки починається полювання на відьом, тобто хабарників та корупціонерів, передусім летять сільські голови.
Але чи справді вони так багато можуть, а головне — розпоряджаються такими ресурсами, матеріальними і фінансовими, що дуже важко не схибити? А тут уже як подивитись. З точки зору матеріальних вигод навряд чи посаду голови або секретаря сільради можна назвати дуже прибутковою. Якщо новообраний керівник не має стажу державної служби та високих чиновницьких рангів, то розпочинати, як правило, доводиться із зарплати, що ледь перевищує тисячу гривень. У найдосвідченіших із багаторічним стажем роботи, з урахуванням усіх доплат і заохочень, вона може дотягнути до двох з половиною тисяч гривень. Для села, де панує безробіття та дуже низькі рівні заробітків, навіть ці суми є завидними. Але це практично все, на що може розраховувати чиновник такого рангу. В його розпорядженні такий куций бюджет, що й при дуже великому бажанні з нього важко щось поцупити. Тому на фінансових операціях ніхто й не «горить». Якщо й трапляються якісь незаконні оборудки — то, зазвичай, із липовими довідками або із вирішенням земельних питань.
Чи не типовим прикладом може бути спрямована до суду кримінальна справа, серед фігурантів якої сільський голова та землевпорядник однієї з наближених до обласного центру сільрад. За обвинувальним висновком прокуратури Хмельницького району, вони підробили рішення сесії ради про виділення одному з громадян п’ятнадцяти соток землі для індивідуального будівництва. «Послугу» оцінили у 14 тисяч доларів, дві з яких встигли отримати.
Таких прикладів за останні кілька років можна назбирати ще. Але врешті-решт не так уже їх багато. І не тому, що землею у нас не приторговують. А тому, що до такої дуже прибуткової справи сільські голови, як найнижча каста, просто не допускаються.
Неофіційна ієрархія
Хоча таких офіційних даних просто не існує, проте уважному спостерігачу не важко здогадатися — що вищий ранг чиновника, то за масштабніші оборудки він береться. Зокрема, і за ті, що стосуються землі. Так, однією з найгучніших справ протягом кількох останніх років стала справа стосовно голови Новоушицької РДА. Чиновника було засуджено до восьми років позбавлення волі за те, що мав посприяти у виділенні приватному підприємцю чотирьох гектарів землі в обмін на 120 тисяч доларів. Як свідчить слідство, одинадцять тисяч з них він навіть встиг отримати.
Зрозуміло, що обіцяні гектари належали не районному очільнику, а одній з місцевих громад. Але сільському голові й на думку не спало б затівати подібні масштабні операції, бо кожен знає, що за неписаними правилами таке право належить вищим чиновникам. А тому масштабність операції, затіяної головою РДА, просто непорівнянна з тією, що провів, скажімо, згаданий вище сільський голова.
Цифри у сотні тисяч гривень фігурують у ще одній кримінальній справі, порушеній проти одного із міських голів області. Як стверджує досудове слідство, питання так само замкнулося на виділенні під будівництво для приватного підприємця півтора гектара землі. Суд ще не поставив крапку в цій історії, а тому не будемо стверджувати, хто і за які послуги давав чи брав хабара. Тим більше що в місті виник цілий громадський рух на захист колишнього міського голови.
Але ось цікава деталь: громадськість обурена не так нехай і гіпотетичним, але фактом підкупу чиновника за виділення землі, як тим, що це не міг зробити саме їхній міський голова, котрий зробив чимало добрих справ для городян.
Чомусь так само відмовлялася вірити у нечесність свого міського голови громада Ізяслава, а разом із нею і правоохоронні органи, незважаючи на те, що не раз до них зверталась із заявами та скаргами група місцевих депутатів-бунтарів. Можливо, це й справді збіг, але тільки після того, як голова програв на виборах, правоохоронці не просто повірили, а й порушили кримінальну справу. Як повідомили в прокуратурі, під час перевірки встановлено, що ще міським головою посадовець вимагав у місцевого мешканця хабар за надання в оренду землі під магазин.
Прикметно, що всі три справи проти чиновників, котрі відігравали помітну роль у житті краю, були порушені або на зламі влади, або тоді, коли біля прізвища чиновника вже з’явилась приставка «екс». Зате ось уже більше року область не вибухає скандалами такого масштабу. Цікаво, чи справді на службу державі нині прийшов кришталево чистий чиновник, і поняття корупції, підкупу, політичного утримання та хабара зникло з нашого життя?
Суспільство може засудити скаржника, а не... хабарника
Дивна ситуація складається. З одного боку, не так і багато у нас отих зловмисників-корупціонерів та хабарників. Бо якщо перевести кілька десятків справ чи адміністративних стягнень, накладених на «душу» чиновника, то не надто вражаючим вийде показник. Мало того, на багатьох нарадах та галузевих колегіях керівники тільки й закликають: покажіть нам того хабарника, напишіть заяву, дайте прізвище — ми з ним ого-го як розберемось. Бо ж з усього виходить, що ніхто із керівників такого вимагача ніколи і в очі не бачив. То чому ж чутки все ходять, ходять, ходять...
Та й кожне соціологічне опитування показує: важко знайти людину, котра бодай раз у житті не натрапляла на ситуацію, котру без хабара не вирішиш. Корупція іржею проїла буквально всі сфери нашого життя. Але так само, як хворий з роками звикає до болю і найтяжчої недуги, так само і суспільна свідомість змирилася з цим фактом. Більшості й на думку не спаде скаржитися на корупціонера, писати заяви до правоохоронних органів, вимагати звільнення нечистих на руку керівників та виконавців. Дивно, але суспільство швидше готове морально засудити саме такого скаржника, ніж зловмисника. Можливо, саме через це протягом кількох останніх років в області фіксується в середньому по сотні випадків притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння. Що цікаво, майже 80 відсотків у цьому списку знову-таки становлять представники місцевого самоврядування і лише 20 — державні службовці.
Як прозвучало на одній із колегій ОДА, кожен другий із держслужбовців, що був притягнутий до відповідальності за таке порушення, був звільнений з посади. Зате із 83 представників органів місцевого самоврядування, котрим інкримінувалися подібні порушення, з роботою попрощались лише двоє(!). Мало того, у 59 випадках, коли ці питання розглядалися на сесіях місцевих рад, так і не вдалося прийняти рішення про відсторонення від роботи корупціонерів та порушників. А у п’ятнадцяти випадках депутати взагалі залишили такі факти без реагування.
Чому трапляється подібне? Чому, нарікаючи весь час на корупцію та хабарництво, ми не просто оберігаємо, а плекаємо корупціонерів та хабарників, захищаючи їх від будь-яких покарань. Чи не тому, що, не дай, Боже, вони візьмуть і щезнуть. Тоді ж має щезнути і саме поняття хабара, і потенційна можливість отримувати гроші за підпис, дозвіл, добре слово... А це вже серйозна загроза. Не для тих, хто дає. Для тих, хто бере. Тому куди спокійніше залишити хлопчиками для биття сільських голів, мовляв, з корупцією таки боремось. Але залишити у спокої справжніх асів цієї справи.
Ірина КОЗАК.
Хмельницький.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
У кримінальних справах про корупційно-карні діяння, направлених до суду прокурорами області протягом минулого року, накладено арешт на майно обвинувачених на суму близько півтора мільйона гривень. У ході слідства відшкодовано понад 1,6 мільйона гривень збитків із 2,5 мільйона заподіяних.
