В Луганському обласному українському муздрамтеатрі відбулась прем’єра «Езопа» за п’єсою Г. Фігейредо «Лисиця і виноград». Головну роль зіграв Михайло Голубович.
...Жив-був на Самосі один філософ, такий собі Ксанф. Мав красиву дружину, багатство, учнів, був задоволений собою і не знав би 
клопоту, якби одного разу не купив раба. З того все і почалося. Молода, пристрасна й гарна дружина почала залицятися до нього. За його потворною зовнішністю вона побачила прекрасну душу і захотіла спокусити Езопа. А він несподівано для себе постав перед вибором: кохання чи свобода?
Режисер Володимир Московченко вважає, що тема всезагального рабства сьогодні як ніколи актуальна. Тому «Езоп» до постановки обраний не випадково. Спектакль задуманий як трагіфарс, а це — дуже складний театральний жанр, що не всім під силу. Крім того, на вибір цієї п’єси Фігейредо вплинуло бажання Московченка підібрати роль спеціально для Михайла Голубовича —підходящу за душевними якостями, фактурою. За кілька десятиліть на луганській українській сцені Голубович зіграв багато колоритних ролей — Тараса Бульбу, Варавву, але такої у нього ще не було.
Михайла Голубовича в Луганську люблять і визнають його неповторну харизму. Але тут, якби не голос, глядач навряд чи впізнав у цьому потворному на вигляд чолов’язі свого улюбленого актора. Перевтілення було повне, хоча актор і зізнавався, що вжитись в образ потворного байкаря йому було непросто.
— Я повинен був зрозуміти внутрішній світ Езопа, що живе в неволі, — розповідав Голубович після вистави. — У моєму монолозі є одна дуже сильна фраза: «Право раба — право на надію». В ній закладено глибокий смисл, який треба не просто зрозуміти, а внутрішньо відчути. Зізнаюсь, що для цієї ролі мені доводилось навіть ламати свій характер.
Про те саме говорила і виконавиця ролі Клеї Наталя Коваль:
— Клея полюбила Езопа, хоч він такий потворний. Мені було цікаво працювати над роллю, бо Клея — це не я...
Як і задумав режисер, в першій частині історія сприймалась весело. Багато в чому це відбулось завдяки Віталієві Ляснікову, що грав манерного Ксанфа. А от фінал був напружений, бо розкривав істину людської природи. Момент позбавлення рабства — дійсно трагічний, бо заради свободи людині інколи доводиться втрачати все, що у неї є, — життя і кохання.
Алла АНТІПОВА.
Луганськ.
Фото прес-служби театру.
