Нещодавно київській пресі показали стрічку «Крос» режисерки Марини Вроди, що здобула «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі.
«Крос» триває 15 хвилин. Нашорошена ручна камера. Природні декорації — ліс, пляж. Мінімум реквізиту. Сучасне українське кіно економ-класу. В анотації режисерка так описує суть: «З точки А людина рухається в точку В, здійснюючи внутрішнє зусилля — крос. Це зусилля людина докладає від народження й до самої смерті. Крос, на відміну від життя, нескінченний. Це я й хочу вловити».
Наприкінці головний герой — школяр — прибігає на пляж. Спостерігає за юнаком, що борсається в зорбі — великій прозорій кулі на воді. Силкується, падає, схоплюється на ноги... У «Кросі» можна вгледіти глибинне. Або ковзнути по поверхні й побігти далі. Марина Врода та її продюсерка Флоранс Келлер кажуть, що чекають на критику. Особливо професійну, українську.
— У пресі більше говорять про те, як я загубила у Франції паспорт. А мені дуже цікаво почути думки. Тому що багато знімала про себе. Хтось говорить про поезію, а хтось — про соціальне кіно, — зауважує Марина Врода.
Авторку одразу ж питають, чи вона не збусурманиться. Фільм-бо знімали за іноземні гроші. І продюсерка французька. Марина Врода запевняє, що лишиться собою.
Гроші знов муляють. Чому французькі? Невже в Україні не знайшлося 4 тисяч євро (саме стільки становив початковий бюджет «гілконосного» фільму)?
— Щоб отримати гроші від Міністерства культури, треба чекати півроку-рік: така система. Я там нікого не знаю й хотіла запропонувати ідею реальним людям. Я не можу доводити, чому потрібно зняти цей фільм, у кадрі має бути шар і так далі. Написала сценарій на початку літа. Вирішила, що зніму до вересня, і це було принципово, — ділиться режисерка.
Права на показ «Кросу» вже купив французький телеканал. Марину Вроду запрошують на кінофестиваль до Мельбурна (Австралія). Чи з’явиться стрічка в українських кінотеатрах, поки що невідомо. Офіційна прем’єра відбудеться восени на фестивалі «Молодість», який очолює Андрій Халпахчі. Клацнувши запальничкою, він розповідає «Голосу України», чому «Крос» досяг успіху:
— Цього року в Каннах було багато молодих режисерів. Дехто володіє формою, але їм не вистачає думки. Мені здалося, що у «Кросі» є зріла ідея. Завдяки маленьким подіям герой змінює своє ставлення до життя за цю коротку пробіжку. Адже просто бігти, не помічаючи проблем, — неможливо. Тема замислення молодого покоління — а що ж далі? — відіграла свою роль. І режисерська робота професійна.
Утім, чи не стане каннське небо «скляною стелею»? Попередній переможець від України Ігор Стрембіцький («Подорожні», нагорода 2005 року) опісля не знаходив грошей на нові проекти. Він розчарувався і відійшов від кіно.
— Далі я робитиму те, що й досі: писатиму сценарії, пропонуватиму їх продюсеру, шукатиму можливості. Я хочу зняти повнометражну картину, а до того, можливо, документальне кіно, яке не потребує великих коштів. Так працюють багато режисерів. Знімати хочеться постійно. Майбутнє залежить від мене. Що можу запропонувати я — це перше питання, — каже Марина Врода.
На державу режисерка не розраховує. Сподіваємося, Каннська гілка, на якій вона опинилася, не зламається.
Аніта ГРАБСЬКА.
