І навіть не грошей і преференцій, хоча від них і не відмовляються, а щоб у когось у державі за них боліла душа
ЦК профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України збирається слідом за Запорізькою провести Всеукраїнську акцію протесту в Києві, якщо до їхніх вимог не дослухаються. «Голос України» вже повідомляв днями, що близько п’яти тисяч металургів провели на площі Профспілок у Запоріжжі масштабну акцію протесту проти масових звільнень робітників, спричинених серйозними проблемами в галузі. Головна з яких — скорочення виробництва, яке, зокрема, стається через зростання витрат підприємств на електроенергію. Запоріжжя було обрано місцем такої акції не випадково, оскільки саме тут ситуація має найбільш загрозливий вигляд.Ось тільки деякі факти, що звучали у виступах на багатотисячному мітингу металургів.
В усіх на очах відбувається банкрутство гордості галузевої науки — прибуткового державного підприємства «Інститут титану». Втрачають роботу 620 співробітників (100 відсотків складу) одного із містоутворюючих підприємств міста Пологи Запорізької області через зупинення видобутку місцевою компанією «Мінерал» глини. Процес видачі дозволів на її видобуток штучно затягується. А зупинення «Мінералу» одразу позначиться на роботі всього металургійного комплексу Запоріжжя.
Практично повністю зупинено Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗаЛК), і вже навіть та тисяча із колись працюючих шести тисяч фактично втратила роботу. Тим часом ЗаЛК — єдиний і найпотужніший у нашій країні виробник первинного алюмінію та легованих алюмінієво-кремнієвих сплавів на його основі, що має повний металургійний цикл. Сталося зупинення низки основних виробництв Запорізького феросплавного заводу (ЗЗФ), яке загрожує втратою роботи 55 відсотків працівників. А це один із найбільших в Європі виробників феросплавів, монополіст у СНД з випуску феросиліцію, а також єдиний в Україні виробник середньовуглецевого феромарганцю й 90-відсоткового металевого марганцю.
Усе розпочалося після переведення з початку 2011 року Нацкомісією регулювання електроенергетики (НРКЕ) ЗЗФ і ЗаЛК із 1-го на 2-й клас споживання електроенергії. Річ у тім, що до споживачів електроенергії 1-го класу зараховують великі промислові підприємства й великі об’єкти, 2-го класу — населення й невеликі підприємства. Для останніх вартість електроенергії на 30—35 відсотків більша, що пояснюється вищими питомо-постійними витратами на подачу їм електричного струму. З огляду на технологію виробництва в собівартості продукції витрати на електроенергію в ЗЗФ становлять 35—40 відсотків, у ЗаЛК — 45—50 відсотків. Виробництво алюмінію є одним із найенерговитратніших, і зниження енергоспоживання нереально за жодних енергозберігаючих технологій.
Але в НКРЕ, враховуючи, що ЗаЛК був найбільшим її споживачем у Запорізькій області (25 відсотків від загального обсягу), а ЗЗФ — другим за цим показником, суми наповнення держбюджету вбачалися просто казковими. Однак сталося все з точністю до навпаки: витрати підприємств на купівлю електроенергії значно зросли за зменшення обсягів закупівлі, а працювати з колосальними збитками просто неможливо.
Сумний підсумок рішення регулятора енергоринку нині має такий вигляд: на ЗЗФ зупинено 15 феросплавних печей, закрито один із цехів, де працювали 580 людей, загалом без роботи, разом із суміжними виробництвами, залишилися 700 осіб, з 1 липня планується закриття ще одного цеху, де трудяться 500 осіб; на ЗаЛК потужності з виробництва первинного алюмінію зупинено цілком, скорочено близько 4 тисяч співробітників, а із тих 990 людей, що залишилися, половина може втратити роботу до кінця 2011 року.
На мітингу підкреслювалося, що керівники обох заводів не раз зверталися до НКРЕ, НАК «Енергетична компанія України», Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Кабінету Міністрів із проханням переглянути тариф. Зокрема, ЗаЛК пропонував «прив’язати» вартість електроенергії до ціни алюмінію на Лондонській біржі металів, і тоді разом із зростанням ціни на продукцію збільшувалася б ціна електроенергії, котру купують, а разом із падінням, відповідно, зменшувалася б. Сьогодні переважна більшість алюмінієвих заводів в усьому світі отримують електроенергію за ціною не вище 4—5 центів за 1 КВт, тоді як тариф для ЗаЛК є одним із найвищих — 8,7 цента за 1 Квт. Не кажучи вже про державну підтримку енергоємних виробництв, застосовувану у провідних країнах.
Однак позитивного вирішення питання про тариф поки що добитися не вдалося ні ЗаЛКу, ні ЗЗФ. Навпаки, ЗЗФ відмовили у продовженні договору оренди підстанції, на яку припадало близько 40 відсотків споживаної заводом електроенергії, що давало можливість частково «згладжувати» проблему ціни на електроенергію.
Профспілка металургів і гірників України пообіцяла: якщо в Києві продовжуватимуть «не помічати» проблеми, постане питання про активніші форми протесту, включаючи загальногалузеві страйки. Від держави у спеціальному зверненні вимагають у двотижневий строк створити відповідну робочу групу, яка разом із профспілкою предметно візьметься розв’язати проблеми галузі.
Фото Дмитра СМОЛЬЄНКА (Укрінформ).
