Незабаром паперові зошити та підручники в українських школах мають замінити на електронні. Втім, з якою технікою працюватимуть школярі, й досі не визначилися в профільному міністерстві. Рідери, нетбуки, планшети... Перебирають усі можливі варіанти. На чому зупинять свій вибір чиновники, поки що невідомо. «Кастинг» пристроїв завершиться за два місяці. Принаймні в цьому переконує керівник нацпроекту «Відкритий світ» Ігор Курус.
«Відбір кінцевого пристрою відбуватиметься в ході «пілотів» і консультацій із медиками. Оберемо той, що буде зручніший для навчання. Поки ми на тому етапі, що не можемо відкинути жоден із варіантів, бо всі вони мають свої плюси й недоліки. Якщо рідери безпечніші для очей, то нетбуки — більш функціональні», — пояснив він.
Поки що експериментальні випробування пройшли букрідери однієї відомої фірми. П’ять загальноосвітніх закладів Івано-Франківської, Донецької, Миколаївської, Полтавської та Київської областей дізналися, що таке безпаперове навчання. Електронний підручник вміщує шкільну програму на рік, контрольні тести, позакласне читання, а важить лише півкілограма.
«Результати апробації, на нашу думку, є підтвердженням можливості використання електронних пристроїв для читання у школі», — запевнив на вчорашній прес-конференції директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Олександр Удод.
Позитивну оцінку отримали такі підручники і в Інституті гігієни та медичної екології ім. Марзєєва. Там перевірили, чи токсичні матеріли, з яких зроблено пристрій, вплив екрана на дитячий зір та інші характеристики.
«Можна сказати, що на даний час вони є безпечні в експериментальному використанні. Але для того, щоб говорити про масове впровадження цих підручників, треба ще добре разом із педагогами попрацювати», — розповіла заступник директора інституту Надія Полька.
Незважаючи на схвальні відгуки науковців, противників електронного навчання вистачає. Проти виступають не лише видавці, які з переходом на електронний формат ризикують втратити бізнес, а й деякі батьки. Адже наразі спонсорів, які оплатили б новинку, не знайшли. Тож, цілком імовірно, фінансовий тягар ляже на їхні плечі.
«Складається враження, що держава тільки гарантує середню безплатну освіту, а отримують її діти коштом батьків», — сказала нам одна із мам.