відблиском

2 червня 2011 40

Єврочемпіонати: історія

Футбол. Чемпіонат Європи-1988 запам’ятався завдяки фантастичному м’ячу Марко ван Бастена, забитому у фіналі у ворота Ріната Дасаєва, котрий перекреслив цілком логічні надії наших футболістів на перемогу. Якби не вражаюча гра помаранчевих на тому турнірі, чемпіонами через 28 років після завоювання першого титулу мала б стати саме збірна СРСР. Утім, чудова команда Валерія Лобановського може втішитися, бо обіграла Нідерланди у групі. А її срібні медалі мали золотий відблиск.

Починалося все за знайомим сценарієм. У відбірному турнірі Євро-88 брали участь команди 32 країн, розділені на сім груп (три — по чотири команди й чотири — по п’ять). Переможці груп одержували путівки. ФРН вийшла до фінальної частини як господарка турніру.

Група 1. Іспанія (Румунія, Австрія, Албанія).

Група 2. Італія (Швеція, Португалія, Швейцарія, Мальта).

Група 3. CРСР — Ісландія. 1:1, 2:0. СРСР — Франція. 2:0, 1:1. СРСР — Норвегія. 4:0, 1:0. СРСР — НДР. 2:0, 1:1.

Група 4. Англія (Югославія, Північна Ірландія, Туреччина).

Група 5. Нідерланди (Греція, Угорщина, Польща, Кіпр).

Група 6. Данія (Чехословаччина, Уельс, Фінляндія).

Група 7. Ірландія (Болгарія, Бельгія, Шотландія, Люксембург).

Фінальні ігри проходили з 10 по 25 червня 1988 року у ФРН. Жереб розподілив суперників на дві групи:

1. ФРН — Італія. 1:1. Іспанія — Данія. 3:2. ФРН — Данія. 2:0. Італія — Іспанія. 1:0. ФРН — Іспанія. 2:0. Італія — Данія. 2:0.

2. Англія — Ірландія. 0:1. Англія — Нідерланди. 1:3. Нідерланди — Ірландія. 1:0.

Нідерланди — СРСР. 0:1. 12 червня. Кельн. «Мюнгерсдорферштадіон». 60 584 глядачі. Гол: Рац, 53.

Нідерланди: ван Брекелен, Р. Куман, ван Тіггелен, Рейкаард, ван Ерле, Воутерс, Гулліт, Мюрен, ван’т Схіп, Босман, Ваненбюрг (ван Бастен, 57).

СРСР: Дасаєв, Безсонов, Хідіятуллін, Кузнєцов, Дем’яненко, Литовченко, Заваров (Сулаквелідзе, 90), Михайличенко, Рац, Бєланов (Алейніков, 79), Протасов.

Ірландія — СРСР. 1:1. 15 червня. Ганновер. «Нідерсакзенштадіон». 40 000 глядачів. Голи: Уїлан, 40, Протасов, 75.

Ірландія: Боннер, Морріс, Гьютон, Маккарті, Моран, Уїлан, Гафтон, Олдрідж, Степлтон (Коскаріно, 80), Гелвін, Шиді.

СРСР: Дасаєв (Чанов, 68), Хідіятуллін, Кузнєцов, Дем’яненко, Рац, Алейніков, Заваров, Протасов, Бєланов, Сулаквелідзе (Гоцманов, 46), Михайличенко.

СРСР — Англія. 3:1. 18 червня. Франкфурт-на-Майні. «Вальдштадіон».

60 000 глядачів. Голи: Алейніков, 3, Едамс, 15, Михайличенко, 26, Пасулько, 73.

СРСР: Дасаєв, Безсонов, Хідіятуллін, Кузнєцов, Рац, Алейніков, Литовченко, Заваров (Гоцманов, 86), Протасов, Бєланов (Пасулько, 45), Михайличенко.

Англія: Вудс, Д. Вотсон, Т. Едамс, Стівенс, Сенсом, Макмаон (Вебб, 56), Стівен, Б. Робсон, Годдл, Барнс, Лінекер (Гейтлі, 70).

Як бачимо, у групі B сенсації прогриміли вже першого дня. Адже збірна СРСР обіграла нідерландців — 1:0. Навмисне віддавши ініціативу суперникам, «потужна машина» Лобановського відповідала швидкісними контратаками, одну з яких після прострілу Бєланова чудовим ударом завершив Рац. А потім у британському дербі ірландці зненацька обіграли англійців.

Наступний поєдинок нашої команди проти Ірландії запам’ятався фантастичним голом Роні Уїлана. Маккарті вкинув м’яч із ауту на 35 метрів, а Уїлан з лету в стрибку пробив повз Дасаєва. Але збірній СРСР вдалося відігратися. Протасов вискочив один на один і «пробив» ірландського воротаря. То була єдина помилка оборони суперників протягом зустрічі.

Тоді одна з радянських газет, порахувавши, що три очка за підсумками перших двох матчів — слабкий результат, винесла в заголовок до репортажу з Німеччини запитання: «Чи за своїм квитком приїхала збірна СРСР на чемпіонат Європи?». Але третій поєдинок спростував скептично налаштованих журналістів. Упевнена перемога 3:1 над Англією змусила трохи прочахнути критиканам і забезпечила підопічних Лобановського путівкою до півфіналу. Також вона наочно показала, що справжніх суперників для наших на той момент у Європі було небагато.

Боротьбу за другу путівку в очній суперечці вели ірландці з нідерландцями. Матч вийшов драматичним, протягом ігрового часу представники Країни тюльпанів безуспішно намагалися зламати неприступні ірландські мури. Здавалося, що матч так і закінчиться внічию. Однак Нідерландам посміхнулася вдача, коли після сильного удару здалеку м’яч влучив у Кіфта, змінив напрямок і влетів у кут воріт. Часу відігратися в ірландців уже не було.

Півфінали. Нідерланди — ФРН. 2:1.

Узагалі чемпіонство до нідерландців на тому чемпіонаті Європи прийшло багато в чому завдяки везінню. У півфіналі з господарями помаранчеві пропустили першими: на 54-й хвилині Маттеус реалізував пенальті, призначений за фол Рейкаарда проти Клінсманна. Але нідерландці продовжили ламати залізну оборону німців. І зрештою святкували успіх. А посприяв їм у цьому румунський арбітр Іон Ігна, котрий призначив ще один дивний одинадцятиметровий, цього разу у ворота німців. Рональд Куман не схибив — 1:1. А за хвилину до закінчення зустрічі ван Бастен завершив двоходівку партнерів влучним ударом у один дотик. І жовтогарячі у фіналі.

СРСР — Італія. 2:0. 22 червня. Штутгарт. «Неккарштадіон». 68 000 глядачів. Голи: Литовченко, 61, Протасов, 63.

СРСР: Дасаєв, Безсонов (Дем’яненко, 35), Хідіятуллін, Кузнєцов, Рац, Алейніков, Литовченко, Заваров, Протасов, Михайличенко, Гоцманов.

Італія: Дзенга, Барезі, Феррі, Бергомі, Мальдіні (ді Агостіні, 65), Анчелотті, ді Наполі, Донадоні, Джанніні, Манчіні (Альтобеллі, 46), Віаллі.

У цьому півфіналі боротьба вийшла не менш завзятою. Та пресинг, котрий застосувала збірна Союзу в тім матчі, виявився для технічних італійців непереборним. Підопічні Валерія Лобановського протягом усього матчу не давали суперникові до ладу прийняти й обробити м’яч. І якщо в першому таймі «скуадра адзурра» ще хоч якось пручалася, то в другому просто розвалилась і, пропустивши протягом трьох хвилин два м’ячі від Литовченка й Протасова, відверто кинула грати.

Щоправда, радість нашої перемоги затьмарили травма Безсонова та друге у фінальному турнірі попередження провідного оборонця — Кузнєцова, котре автоматично позбавило Олега можливості виступити у фіналі.

Фінал. СРСР — Нідерланди. 0:2. Мюнхен, 25 червня, «Олімпіаштадіон». 72 308 глядачів. Рефері — Мішель Вотро (Франція). Голи: Гулліт, 35, ван Бастен (55). Незабитий пенальті — Бєланов, 59.

СРСР: Дасаєв, Дем’яненко, Хідіятуллін, Рац, Алейніков, Литовченко, Заваров, Протасов (Пасулько, 71), Бєланов, Михайличенко, Гоцманов (Балтача, 68). Тренер — Валерій Лобановський.

Нідерланди: ван Брекелен, ван Тіггелен, Р. Куман, ван Ерле, Ваненбюрг, Мюрен, Гулліт, ван Бастен, Е. Куман, Рейкаард, Воутерс. Тренер — Рінус Міхелс.

Можливо, відсутність двох провідних оборонців у вирішальному матчі й відіграла певну роль у поразці нашої збірної. Однак надто потужно грала команда Нідерландів цього разу, щоб списувати поразку на згадані причини. Після півфіналу збірна СРСР, котра повірила у власні можливості, рухалася помітно швидше. Бєланов з Протасовим не тільки небезпечно атакували, а й заважали суперникам розвивати атаки. А Заваров, Литовченко і Михайличенко «шматували» оранжевих на підступах до їхнього карного майданчика. Але на 35-й хвилині помилка Алейнікова при створенні штучного положення «поза грою» звела нанівець усі зусилля його партнерів. Гулліт після передачі ван Бастена ударом головою під поперечину відкрив рахунок у матчі.

На початку другого тайму доля забула про підопічних Лобановського зовсім — ван Бастену вдався один із найефектніших голів в історії фінальних турнірів чемпіонатів Європи. Скориставшись діагональною передачею Мюрена, котрий перебував на правому краї карного майданчика, Марко пробив під гострим кутом з льоту. Дасаєв навіть не ворухнувся. Засмучена збірна СРСР після цього не змогла забити навіть із пенальті — Бєланов пробив у руки ван Брекелену. Окрилені футболісти Нідерландів відсунули гру від своїх воріт.

Після матчу в роздягальні на наших футболістів очікувало ціле море квітів. Вони їх цілком заслужили. З чемпіонами вони грали, як мінімум, на рівні. Квітами і радісними усмішками вболівальників і журналістів віце-чемпіонів Європи зустрів Київ, куди вони прилетіли з Німеччини. Раніше за «срібло» європейського чемпіонату команду могли нещадно критикувати й дисциплінарним стягненням покарати, а тренера «викликати на килим» і звільнити. Але в епоху перебудови все вже було інакше. До кінця Радянського Союзу залишалося три роки...