Міжнародна робоча група з функціонування ринку зерна ще у квітні звернулася до Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики і продовольства з пропозицією скасувати будь-які обмеження на експорт збіжжя. Згідно з балансом Україна могла у травні—червні 2011 року експортувати щонайменше 4,5 млн. тонн зернових. Кажуть, що від цього виграли б усі: аграрії отримали б кошти для завершення посівної і проведення збиральної кампаній, а елеваторні господарства змогли б повноцінно підготуватися до прийому нового врожаю. Кабінет Міністрів після тривалих роздумів зняв обмеження на експорт кукурудзи. А лише 25 травня було повідомлено про скасування квот на пшеницю та ячмінь. Однак постанова уряду не опублікована. Аграрії вимагають від влади скасувати всі обмеження і запровадити на ринку прозорі правила гри, які створять сприятливі умови для інвестицій в агросектор. Про ситуацію, що склалася, та перспективи зернового ринку говоримо з президентом Української зернової асоціації, членом міжнародної робочої групи з функціонування ринку зерна Володимиром КЛИМЕНКОМ.

— На засіданні міжнародної робочої групи, яке відбулося у квітні, розглядався баланс зерна, наскільки одностайне було рішення про скасування квот?

— Члени робочої групи — це професіонали. Із різних організацій — громадських, державних і міжнародних, але об’єднує їх одне: вони добре орієнтуються в питаннях зернового ринку. Розглянувши баланс зерна, члени робочої групи одноголосно рекомендували уряду скасувати заборону на експорт. Якби Україна у травні—червні експортувала 4,5 млн. тонн зерна, перехідні запаси на 1 липня були б на рівні 

6 мільйонів тонн. Але дуже запізнілі рішення щодо скасування квотування призвели до того, що травень закінчується, а експортовано лише 600 тис. тонн кукурудзи. Тож країна на 1 липня вийде з дуже високими запасами на рівні 8—9 млн. тонн. Це безпрецедентні перехідні залишки! А за два тижні почнеться збирання врожаю 2011 року. Україна могла реалізувати 15 млн. тонн зерна з врожаю 2010 року на 4,5 млрд. доларів. Але не зробила цього.

— Чи вдається аграрникам достукатися до влади? Окрім робочої групи є ще містки, які дають змогу донести свою позицію до чиновників?

— Наразі це дуже проблематично. Хочу нагадати, що з 2000 року в Кабінеті Міністрів була координаційна рада з питань АПК. У неї входили представники громадських організацій, аналітики, які займаються сільським господарством. Працювала дуже ефективно: готувалися постанови, розпорядження уряду, аналізували нові законопроекти тощо. Ми також звикли, що був віце-прем’єр з аграрних питань. Те, що його зараз немає, я вважаю не зовсім правильним. Бо аграрний сектор — один з найважливіших для нашої економіки, і сьогодні досить важко вирішувати питання, які зачіпають сектори кількох міністерств. В уряді був і аграрний комітет, що перед ухваленням тих чи інших рішень попередньо аналізував усі документи. Його теж немає — скоротили. Як і немає при уряді робочої групи з ринку зерна. Залишилася громадська рада при Мінагропроді, але ніхто не пам’ятає, коли її останній раз збирали. Тобто усі ці містки між аграрним бізнесом і владою, які успішно працювали останні десять років, сьогодні відсутні. Відтак, дуже важливо ці зв’язки відновити. Ми сподіваємося, що одним з таких містків буде міжнародна робоча група з функціонування ринку зерна.

— УЗА забракувала вже кілька варіантів реформи аграрного ринку, ви проти змін узагалі, чи у вас є власне бачення реформ?

— Щоб зрозуміти, як реформувати агросектор, логічно подивитися, як працюють АПК країн — лідерів з виробництва агропродукції. Приміром, США чи Бразилії. Для нас дуже показовий приклад саме Бразилії, яка в 1994 році запровадила систему аграрних розписок. Цей досвід ми ретельно вивчаємо півроку. Фактично ініціював це Сергій Тігіпко, обіймаючи посаду віце-прем’єр-міністра з питань економіки. ЄБРР допоміг привести в Україну фахівців, які детально роз’яснили, що це за система і як вона працює. Після цього група наших фахівців поїхала до Бразилії. 

Цей інструмент щороку залучає інвестицій під майбутній врожай 20 млрд. доларів! Як працює система? Аграрію необхідні гроші — він є емітентом аграрних розписок. Їх купують фізичні та юридичні особи, трейдери, постачальники засобів захисту рослин, міндобрив, банки. Відтак, мільйони інвесторів вкладають мільярди у виробництво майбутнього врожаю. Ця система була виписана в кількох законах, які було ухвалено ще 1994 року. До того часу держава фінансувала виробництво агропродукції на 80 відсотків. Але матеріально-технічні ресурси дорожчали, результати виробництва не радували, а грошей доводилося витрачати дедалі більше і більше. Тоді на найвищому рівні і було вирішено запросити фахівців різних галузей, щоб ті розробили систему кредитування сільського господарства, здатну замінити державну. Сьогодні держава практично не фінансує аграрний сектор, тільки вибіркові програми, а потреби фермерів у коштах повністю покривають банківські кредити та аграрні розписки.

Тому, коли ми говоримо про Україну, нічого вигадувати не треба, а взяти американський досвід. На мою думку, бразильську систему взагалі можна скопіювати один до одного. До речі, нещодавно була делегація з Канади. І, коли ми обговорювали бразильський досвід, вони сказали, що в Канаді майже така сама система фінансування під майбутній врожай.

— Чи ініціюватимете ви ухвалення законопроектів, які реформуватимуть український агросектор і в основу яких буде покладено бразильську систему аграрних розписок?

— Певні кроки в цьому напрямі було зроблено ще за участі Сергія Тігіпка. Було розроблено законопроект з аграрних розписок. Зараз він займається соціальною сферою, тому нам трошки важче. Бо немає віце-прем’єра, який конкретно вів би цю тему. Однак підключилася ФАО, яка дала нам грант на завершення робіт з написання законопроектів. З одного боку, — триває робота над законопроектами, з другого — ми пропагуємо ці ідею, як оптимальну модель для нас. У жовтні 2011 року УЗА та АПК-Інформ проводять Український міжнародний конгрес, куди ми запросили цілий десант експертів з Бразилії. Вони розкажуть, як працює Національний банк Бразилії, комерційні банки, як працюють фермери, трейдери, що загалом являє собою ця система. Українська зернова асоціація разом з Інститутом розвитку аграрних ринків та деякими міжнародними компаніями звернулися з листом до Ірини Акімової, першого заступника глави адміністрації Президента, з пропозицією створити під її патронатом робочу групу з впровадження в Україні нових механізмів інвестування аграрної галузі. Ми вважаємо, що така робота сприятиме виконанню завдань, передбачених програмою економічних реформ на 2010—2014 роки, зокрема, щодо розвитку кредитно-фінансових механізмів підтримки сільгоспвиробників. З подібним листом ми також звернулися до Сергія Тігіпка, з проханням продовжити політичну підтримку нашої роботи. В обох листах ми також вказали, що вважаємо бразильський варіант фінансування агросектору найкращим для України. Пропозиція наша доволі проста: ми були, розібралися, ми бачимо, що це буде дуже корисно. До робочої групи, яку пропонуємо створити, увійдуть фахівці Національного банку, комерційних банків, страхових компаній, трейдери, народні депутати, і до кінця року ми можемо мати нове законодавство.

— На який ефект для країни та АПК можна було б розраховувати в разі ухвалення цих законопроектів?

— Головна проблема сьогодні у виробництві зерна — брак коштів. Щоб працювати та досягти врожайності 

80 млн. тонн, про що казав Президент Віктор Янукович, нам треба щороку 100 млрд. гривень вкладати у весняні та осінні польові роботи. А зараз реально вкладаємо удвічі менше — 50—60. За таких умов, звісно, середньоєвропейської врожайності очікувати не варто. Чи реально взагалі в Україні вирощувати 80—100 млн. тонн зернових? Реально. Але для цього варто лише вийти на середньоєвропейську врожайність. А щоб цього досягти, треба інвестувати гроші. Таке замкнуте коло. Тому найголовніша функція держави сьогодні — створити умови, щоб інвестор вкладав гроші. Для нас бразильський досвід це — яскравий приклад, як це можна зробити, щоб інвестори могли спокійно працювати. Зараз доходить до анекдоту: низка компаній та банків, російських та українських, збираються свої гроші та потужності перекинути до Бразилії. З України, де найкращі чорноземи, збираються до Бразилії переїжджати! Оце вам і інвестиційне середовище. Якщо нічого не змінити, не буде ніяких 80 млн. зерна, не буде нічого.

— Учасники та інвестори ринку кажуть, що отака невизначеність щодо майбутнього агросектору може призвести не лише до банкрутства аграріїв, а й відчутно вдарити по економіці держави загалом. Але ті самі квоти ніби запроваджували для блага держави?

— Найбільша біда будь-якого виробника — він створив продукцію, але, не дай Боже, її не продав. Він не покриє свої витрати, не зможе повернути кредити, сплатити людям зарплату. В нашому випадку — виробник виростив продукцію, її є куди продати, ціна покриває затрати, є хороший заробіток, але держава не дає продати товар. Це означає, що держава свідомо бере курс на знищення виробника зерна, свідомо! При цьому прикривається наступними лозунгами: в нас населення має їсти дешевий хліб. Хто проти? Ніхто не проти! Але чи треба для цього закривати експорт, щоб у країні був дешевий хліб? Навіщо тоді у нас працюють такі інституції, як Аграрний фонд? У ньому має бути мільйон двісті тисяч тонн пшениці, не вистачає вам цього, закладіть в Аграрний фонд 2 млн. тонн. Мало ще? Кладіть 2 млн. 400 тис., створюйте піврічний запас, лише не мучте всіх учасників ринку, не вирішуйте свої питання коштом селянина, дайте йому можливість заробляти. Бо наступного року ви теж від нього захочете хліба, а його може вже не бути. Те, що робиться сьогодні, я вважаю імітацією стурбованості про виробника зерна, яка призводить до колосальних втрат для аграріїв. 

Ця метушня з ПДВ при першому та наступних продажах, а ще є ідея запровадити мито на експорт сільгосппродукції. А за чий рахунок? Тут арифметика проста: є ціна на світовому ринку, якщо мені треба 30 доларів заплатити державі, так я на 30 доларів дам менше виробнику зерна. Втрати аграріїв від введення мита — 6 млрд. гривень! Подібні мита запровадила свого часу Аргентина. Сьогодні вона відкотилася в економічному розвитку на 62-ге місце у світі. Куди тоді скотиться Україна?

Що буде з АПК, який через ці новації може втратити щонайменше 18 млрд. гривень? Щоб цього не сталося, Українська зернова асоціація, Українська аграрна конфедерація, Аграрний союз України, Асоціація фермерів та приватних землевласників України звернулися до Президента України з проханням не підписувати закон, яким запроваджується обкладення митом експорту зернових культур. Зазначу, що цю позицію підтримують міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк та деякі експерти його відомства. Також у своєму зверненні ми просимо Президента дати доручення адміністрації Президента, Кабінету Міністрів провести зустріч з представниками громадських професійних організацій АПК, щоб урегулювати проблемні питання, які виникли в галузі після ухвалення Податкового кодексу.

— Буквально днями в Києві відбулася 4-та міжнародна зернова конференція УЗА-GAFTA. Які її найголовніші результати?

— На конференцію з’їхалися представники провідних гравців зернового ринку з усього світу, і їх цікавило одне: якою буде українська політика щодо експорту в наступному маркетинговому році і в АПК загалом. Бо інвесторам необхідна впевненість у завтрашньому дні. А те, що в нас робилося протягом минулого маркетингового року, серйозно підірвало рівень довіри до України. У своїх виступах представники уряду обіцяли, що надалі вони у своїх діях керуватимуться ринковими методами. Як на мене, досить серйозним аргументом щодо змін на краще є підписання під час конференції меморандуму про співпрацю між Кабінетом Міністрів України, НБУ та Чиказькою товарною біржею (CME). А також угоди про подальшу співпрацю і умови відкриття філії CME в Україні, яку підписали президент Чиказької товарної біржі Лео Меламед і президент Української ф’ючерсної біржі Леонід Козаченко. Це — унікальна подія, бо у нас буде створено майданчик, через який працюватимуть країни Причорноморського регіону та пострадянського простору. На біржі з’являться контракти FOB—Чорне море, відтак ціну на українське збіжжя напряму визначатиме ринок. Україна зможе зайняти домінуючі позиції при формуванні світових цін на пшеницю, ячмінь, соняшникову олію тощо.

Як на мене, сьогодні є всі передумови до створення сучасної системи сільського господарства в Україні: відкриття філії Чиказької товарної біржі в Україні — серйозний аргумент для інвесторів. Нам необхідно це підкріпити запровадженням системи кредитування під майбутній врожай, як у Бразилії. Ці два інструменти дадуть можливість створити надійний механізм захисту сільгоспвиробників від ризиків та залучити гроші на фінансування діяльності агросектору. А будуть прозорі та стабільні правила гри на ринку, Україна збиратиме не тільки 80 млн. тонн зернових, а й усі 100. Найголовніше те, що ми повинні змінити підхід до АПК. З часів революції у нас повелося: немає хліба — потруси селянина. Влада повинна зрозуміти: агросектор — це не дійна корова, яку тримають на голодному пайку, і при цьому так-сяк вирішують соціальні питання. Це — локомотив, здатний потягнути вперед, у лідери, всю українську економіку. 

Для довідки

Міжнародна робоча група з функціонування ринку зерна створена для реалізації заходів, передбачених Заявою за результатами «круглого столу» «Розвиток діалогу в зерновому секторі та перспективи інвестування», що відбувся 27 січня 2011 р. в Києві за сприяння Європейського банку реконструкції та розвитку. До складу групи увійшли представники ЄБРР, Мінагропроду, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Держкомстату, УЗА, Української аграрної конфедерації, Аграрного союзу України, Асоціації фермерів України, ФАО, ЄБА, Американської торгової палати, ГАФТА, а також провідні експерти зернового ринку.