Івано-Франківщина — одна з нечисленних областей, де Партії регіонів не вдалося очолити представницьку владу, як це тотально відбулося в інших регіонах. Мало того, до керма Івано-Франківської обласної ради прийшли представники ВО «Свобода» — сили, що позиціонує себе непримиренним ідеологічним противником провладної партії.

Рокіровки на обласній шахівниці

До обласної ради «Свобода» зайшла з не надто чисельним власним військом — 18 депутатських мандатів із 114-ти. Це менше, ніж у сусідів, — львів`ян і тернополян. Разом із тим 18 партійних штиків — це найкращий результат серед політичних партій, які переступили поріг обласного «парламенту». Загалом їх пройшло сюди незвично багато — аж 13. Окрім «Свободи», це Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», політичні партії «Наша Україна», «Фронт змін», Українська партія, Партія регіонів, Народна партія, Українська народна партія, партія «Відродження», УРП «Собор», Народний рух України, політична партія «УДАР» Віталія Кличка, партія «За Україну!».

Попри таку розпорошеність представлених в облраді політсил, прикарпатці продемонстрували, що переважна більшість з них і далі пов’язує свої сподівання на краще з партіями націонал-демократичного спрямування. Однак всередині цього табору сталися істотні зміщення електоральних настроїв у бік «Свободи» і «Фронту змін». Таке перетікання голосів — ознака глибокого розчарування прикарпатців у своїх попередніх «помаранчевих» кумирах і надія на рішучість і наступальність молодих гравців.

Коли влада опиняється в опозиції

Попри те, що «Свобода» в облраді набрала найбільше голосів, багато політологів і експертів не вірили, що її лідеру — Олександру Сичу — вдасться очолити обласну раду. Своєю невеличкою депутатською армією «свободівці» домогтися цього, звісно, не могли. А чи знайдуть вони порозуміння з іншими партіями, багатьом видавалося сумнівним. Тим паче, що проти них грав голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк — людина, яка користується настільки великим авторитетом у регіоні, що на його імідж не вплинуло й те, що на виборах він ішов під першим номером Партії регіонів, до якої більшість прикарпатців не мають особливих сентиментів.

Однак чи то Михайло Вишиванюк недооцінив опонентів, чи занадто довірився організаторським здібностям своєї команди, але цю битву він програв. З переконливим результатом — 68 голосів із 114-ти — перемогу здобув Олександр Сич. Водночас такий підсумок засвідчив утворення в облраді депутатської більшості, куди, крім «Свободи», увійшли «Батьківщина», «Наша Україна» і «Фронт змін». Призами для союзників стали посади заступників та голови постійної комісії облради з питань бюджету, фінансів, податків та інвестицій.

Обрання головою облради очільника обласної організації ВО «Свобода» Олександра Сича політологи вважають чи не найбільшим промахом Михайла Вишиванюка. Але, до честі останнього, він має чудову рису — не зациклюватися на невдачах, не озиратися назад, а рухатися вперед і швидко адаптуватися в нових координатах. Тому, попри прогнози і очікування, протистояння між двома гілками влади, одна з яких перебуває в руках «регіоналів», а друга опинилася у «свободівців», не сталося. Михайло Вишиванюк прийняв ситуацію такою, як є. Він чи не перший привітав Олександра Сича з перемогою і простягнув руку до співпраці. На публічних зібраннях важко не помітити, як Вишиванюк всіляко намагається підкреслити, що ставиться до нового голови, як до рівноправного партнера, як намагається стягнути з себе ковдру уваги і перерозподілити її в бік колеги, як тактовно підбирає слова, щоб не зруйнувати крихкі стосунки і не скотитися в прірву конфронтації.

Хто в домі хазяїн?

Поки що це вдається. Демократична коаліція працює на диво монолітно і злагоджено. Новий голова ради почав з найпростіших речей, які, однак, виявилися досить ефективними. Він узявся за депутатську дисципліну, пригрозив прогульникам відкликанням, запровадив, щоб фракції давали пояснення в разі відсутності їхніх членів на сесіях. По-друге, весь час посилаючись на букву регламенту, О. Сич зробив значні успіхи з наведення дисципліни в самій сесійній залі. Принаймні вона тепер не нагадує базар, де кожен охочий міг підходити до мікрофона стільки разів, скільки йому заманеться, або вступати в затяжну дискусію, не рахуючись з часом.

Олександр Сич також змусив депутатів активно працювати в комісіях, а не піаритися зі своїми поправками на сесіях, які транслюються в прямому ефірі обласним телебаченням. Подібно до голови ОДА Михайла Вишиванюка, нове керівництво облради і собі стало об’їжджати райони області, зустрічатися з громадами та складати власний реєстр об’єктів, які потребують першочергового фінансування, а не послуговуватися тим, який пропонує облдержадміністрація.

Одне слово, Олександр Сич дає виразно відчути у великому і малому, що керівник в області уже не один, а їх два. І він не збирається бути при голові ОДА, а вестиме самостійну політику. Михайло Вишиванюк ці правила гри, схоже, прийняв. У результаті між головами, що представляють різні ідеологічні табори, вибудувалися паритетні конструктивні стосунки. Про це заявляють і один, і другий лідери. «Свободівцям» важко дорікнути Михайлові Вишиванюку з приводу господарських питань. 

Однак «свободівці» не можуть не розуміти, що авторитет Михайла Вишиванюка, успіхи його правління — це підняття в краї авторитету Партії регіонів. Власне, багатьом очевидно, що своїми успіхами в області на минулих виборах Партія регіонів передусім завдячує особистості Михайла Вишиванюка. Маючи великий авторитет у краї як господарник, своїми вірнопідданими заявами він збиває з пантелику прикарпатців, вносить сум’яття в душі тих, хто вірить Вишиванюку, та поки що не може повірити в Партію регіонів, яку він всіляко пропагує.

Найбільшим каменем спотикання між головою ОДА і облрадою нині є політичні заяви і звернення, які демократична більшість вергає, наче блискавки, в бік столичної влади. Тут депутатська більшість відігрується за повною програмою і не поступається голові ОДА ні на йоту. Заклики Вишиванюка стримати свій патріотичний запал та прибрати з тих звернень хоча б деякі дошкульні епітети чи окремі прізвища, здається, лише підігрівають депутатський ентузіазм. Не мають жодної дії і одкровення голови ОДА, що такі політичні заяви можуть боком вилізти для «господарки» краю. Такі заклики — конформістські, кажуть депутати, бо гроші очільники держави дають не з власної кишені, а з народних податків.

Фактично ОДА все більше заганяють у роль виконкому при облраді. При цьому депутати оперують тими ж категоріями прозорості і відкритості рішень, які на свій щит узяли «регіонали». У нових реаліях Вишиванюку нічого кращого не залишається, як балансувати між обласною радою і центральними органами влади. Крен в один чи в інший бік може стати фатальним. Поки що йому вдається втримувати рівновагу. А результатом компромісів є спокій в області, відсутність якихось голосних протестних акцій — власне, те, що означає для голови ОДА дуже багато.

Генерал без армії

В Івано-Франківську міським головою вдруге обрано Віктора Анушкевичуса. Здається, це стало несподіванкою для бага-тьох іванофранківців, бо минула каденція супроводжувалася постійними конфліктами між головою і депутатським корпусом і користі громаді це приносило мало. Раніше Віктор Анушкевичус часто скаржився, що депутати не дають йому можливості працювати. Схоже, цього разу все — навпаки. Тепер депутатам здається, що їм заважає голова. Віктор Анушкевичус ще й не встиг у крісло добре вмоститися, як воно стало під ним сильно хитатися.

Річ у тім, що міський голова нині — що генерал без армії. До міської ради не пройшов жоден представник УНП, головою обласної організації якої є Віктор Анушкевичус. Тут господарює «Свобода». За нею — 34 мандати із 60-ти. А це означає, що її голосів достатньо для прийняття рішень. Крім «Свободи», до міської ради пройшло ще сім політичних сил. Але разом вони назбирали мандатів менше, ніж одна «Свобода». УНП та «пористів» змінили «Фронт змін», «Третя сила», «Удар» Віталія Кличка. Домінуючі в попередній каденції представники «Батьківщини» залишилися з п’ятьма мандатами, а «нашоукраїнці» — з двома. Тобто у місті авторитет цих партій впав мало не до критичної позначки.

Така розстановка сил у міськраді не залишає голові нічого іншого, як шукати спільну мову зі «Свободою» або здатися на її милість. Чи зуміє Віктор Анушкевичус якось впоратися з цією ситуацією та опанувати її, наразі прогнози різні. Однак, схоже, йому це вдається.

...І партійний вінегрет

Якщо у обласному центрі — повний тріумф «Свободи», то в інших містах, райцентрах, селищах і селах — здебільшого суцільний політичний вінегрет. Колись популярні в краї «Наша Україна» та «Батьківщина» в багатьох районах зійшли на маргінес. Принаймні жодна з цих партій не зуміла здобути більшість хоча б в одній із 14 районних рад. І хоча сумарний ужинок депутатських мандатів у районних радах та містах обласного значення залишається, як і раніше, найбільшим у націонал-демократичних сил, ці вибори аж ніяк не назвеш успішними для «Батьківщини» і «Нашої України», у спину яким уже дихають «Свобода» і «Фронт змін».

Здається, найбільше порадували результати виборів Партію регіонів, яка вперше зайшла у всі районні ради області. Її ретельно відібрані кандидати провели блискучі бої в мажоритарних округах, пославши в нокаут багатьох відомих політсупротивників. Значно зросли у силі й Народна партія та «Відродження», яких на Прикарпатті вважають сателітами Партії регіонів. Безперечно, різкий ривок зробила Українська партія Ігоря Насалика. Успіх цієї партії політологи пояснюють харизмою її лідера. Серед міських голів області у І. Насалика — найпереконливіша перемога: 91% голосів калушан, що взяли участь у виборах. Він також — єдиний міський голова, який отримав більшість у міській раді: 32 мандати із 50-ти. Це — найкращий результат серед міських голів.

...Попри все сказане, нинішній період можна вважати чи не найбільшим випробуванням для «Свободи». Як зауважив один з очільників краю, зайшовши у владу, «свободівцям» треба показати, що вона вміє не лише виводити людей на вулиці, а й розв’язувати їхні проблеми. Екзамен поки що триває.

 

Івано-Франківська область.