«Голос України» вже розповідав про луганчанина В’ячеслава Козака, який взявся повторити роботу давніх майстрів — виготовив копію різьбленого панно королівської галери «Ля реаль» Людовика XІV. Цих панно всього чотири — у Національному морському музеї в Парижі. Барельєфи, які колись прикрашали корабель, вважаються унікальними, їх виконання дуже складне. За 300 років ніхто не зважився повторити таку роботу.
Із чотирьох (за кількістю пір року) копій корабельного барельєфа В’ячеслав виготовив дві, на це пішло майже чотири роки. Роботу почав з «Весни». Днями закінчив друге панно «Осінь» і презентував його друзям.
Робота вражає. Кожна деталь має своє значення, кожний образ наповнений філософським змістом і може служити яскравою метафорою сучасного життя. Працював без електроінструмента. Це принципова позиція майстра: тільки ручна робота протягом кількох років дає багаторазове позитивне біоенергетичне нашарування.
— Це як «намолена ікона». — пояснює він. — Деревина має пам’ять і живе своїм життям у виробі. Терпіння, витримка, сила волі, віра у себе, в можливості матеріалу, віра майстра у свої професійні можливості, знання, досвід і, зрештою, віра в Бога — ось що закладено тут на рівні тонких енергій.
Майстер звертає увагу на відсутність у роботі прямих кутів. На його думку, прямий кут — вигадка людини, перша ознака неприродності й відірваності від гармонії природи. Майстер вважає свою роботу живою істотою як мінімум на інформаційному, енергетичному та духовному рівні.
— Приступаючи до роботи, я думав багато про що, — розповідає В’ячеслав. — Скажімо, що робити з анатомічними особливостями образів в оригіналі, такими, як потовщені руки, очі без пророблення деталей, однакова форма грудей у всіх жіночих образів, однакова будова лицьової частини? Що це?
Тут майстрові допоміг досвід судномоделіста. Справа в тому, що декорування корабля й декорування в інтер’єрі — різні речі. Із цим і пов’язана деяка зміна пропорцій тіла людини й тварини у корабельному різьбленні. На різьбленому панно-копії очі й кисті рук зроблені на 10—12% більші, ніж насправді. Це позиція майстра: все у світі на дев’яносто відсотків зроблено за допомогою рук і очей. Це данина поваги до них.
— Уявіть галеру, що стоїть на рейді, 50—100 метрів від берега. Чи буде видно повіки, нігті на пальцях чи пасма волосся? А от руки, які здаються із близької відстані потовщеними, мають цілком гармонійний вигляд, — пояснює В’ячеслав.
«Осінь» продовжує сюжет «Весни», центральною деталлю залишається дуга. Цей образ цікавий тим, що «домалювати» його авторові допомогло саме дерево. Майстер спеціально підбирав таку структуру горіха, що створювала природний і водночас необхідний для сюжету тон — від світлого весняного — до похмурого осіннього. І ця особливість природного матеріалу доповнює враження від роботи. Розповідати про неї можна ще довго. Але краще побачити.
Фото автора.
