Це вам не кіт на повідку!

«А не будеш учитися — конюхом станеш!», — пригадалося повчання, яке часто чула в дитинстві. Тепер я знаю місце, де найкращою професією у світі вважають професію конюха. А найбільшою карою — заборону сідати на коня. Можна тільки водити на повідку.

— І то, не коня, а... кота, — сміється Ілля Бунька, керівник кінного театру «Козаки Поділля», що діє при його приватному підприємстві «Конкур».

Кіт у «Конкурі» є. Але він рідко відходить від старого собаки -»кавказця». Спробуй одягти на кота повід — нарвешся на пса! Заходячи у ворота, кожен усміхнеться, забачивши нерозлучну пару. Всі, хто з різних кінців міста щодня добирається на «Конкур» (нині це восьмеро учнів та студентів), над усе люблять коней. А тут живуть справді чудові спортивні скакуни, доглянуті, вишколені. Більше ніде в місті таких не знайдете. Про це вам і наймолодший вершник театру скаже.

Молодь під керівництвом Іллі Ілліча вивчає складні спортивні трюки, опановує джигітування. Керівник неодмінно бере письмовий дозвіл батьків: адже він відповідатиме за життя та здоров’я юного вершника. І ні копійки за навчання верховій їзді, джигітуванню. Стільки дітей пройшло через театр, скількох він уберіг від впливу вулиці! «В Україні нам немає рівних, крім «Українських козаків» із Києва, з якими ми співпрацюємо». Дехто з дев’яти літ у кінному театрі, як невгамовний жартівник Андрій Моргун, студент коледжу Подільського аграрно-технічного університету. «А тоді, — пригадує Ілля Ілліч, — він під конем проходив, навіть кашкетом не черкав».

Школярка Настя Кузьменко спортом займається 12 років. Найважливішим у житті вважає день, коли три роки тому прийшла в «Козаки Поділля». «Хто хоч раз сів на коня, той стає назавжди заручником кінного спорту, — каже дівчина. — У кожного коня свій характер. Як у людини. Потрібен час, щоб у нього з’явилася довіра до тебе. Коні — добрі, відкриті, чуйні тварини, які завжди відплачують добром за добро». Такими ж добрими, але й дисциплінованими, стають молоді люди, хто пов’язує своє життя з кіньми. Один із колишніх вихованців театру працює тренером із кінного спорту в Португалії. Їхав заробітчанином, а його оцінили, побачивши раз на коні. Цей спорт входить до програми Олімпійських ігор, високий результат тут досягається завдяки взаємодії людини та коня. Одним із видів змагань у триборстві є конкур.

Усіх своїх вихованців Ілля Ілліч не може перерахувати — так багато через нього пройшло молоді. Вони не забувають наставника, телефонують. Буває, мчать зі столиці потягом, щоб виступити з нинішнім складом «Козаків».

— У нашому роду всі — конюхи, — каже Ілля Бунька. Маючи велике господарство, не будучи бідним, ніхто з моїх предків не соромився доглядати коней. До речі, всі чоловіки мали ім’я Ілля.

— Змалку я навчився всьому, що тепер передаю своїм вихованцям. Виступав за спортклуб армії на кінних змаганнях. Як почали відроджувати козацтво, пішов і я в козаки. Гурток створив, коли керував підсобним господарством цементного заводу. Незмінний мій помічник — ветеринар Оксана Шуль, я її ще на заводі приймав на роботу. У цьому році «Конкуру» вже 15 літ. Займатися у театрі хоче дуже багато дітей, але ведемо спеціальний відбір. Перша умова: любов до коней, друга — гарні фізичні дані. А підготовка — то вже мій клопіт. У нас усі вчаться тільки добре, ніхто не вживає алкоголь, якщо пив пиво в міському парку — прощавай. Боремося з курінням, бо дехто зі студентів цигарками балується. Хто в нас ідеальний — так це дівчата. Дві Насті — Кузьменко й Суховецька та Олеся Шмирьова всі канікули з дев’ятої ранку до десятої вечора проводять на конюшні. Їх мами менше бачать, ніж я. І хлопці працьовиті: коням сіно косять, прибирають у стайні. А талановиті які! Женя Білобородов та Андрій Моргун були запрошені на зйомки фільму «Тарас Бульба», Андрій нещодавно повернувся зі зйомок «Білої гвардії»...