Попри висловлену недовіру сільський голова прикипів до стільця і йти не хоче. Виходить: закони — то не для нього. Так ситуацію, яка склалася у селі Скалева Новоархангельського району, що на Кіровоградщині, коментують місцеві депутати.
Свої й чужі
Дев’ять депутатів Скалівської сільської ради звернулися до редакції з листом, в якому йдеться про бездіяльність сільського голови та зловживання владою.
— За 25 років свого перебування на посаді Валерій Плюшко нічого помітного для села так і не зробив, — йдеться у листі. — Розбиті дороги, у занедбаному стані будинок культури та медпункт, заросле бур’янами кладовище. Приміщення старої школи, яке можна було б використати для потреб громади, розібрано, а ще досить добротний будматеріал розпродано. З сільського кладовища вивезені, а по суті викрадені, бо знаходилися на балансі СВК «Вись», залізобетонні конструкції, призначені для ритуального майданчика.
Та найбільшим «досягненням» голови, тепер уже колишнього, сподіваються депутати, є те, що він так і не спромігся забезпечити зовнішнє електричне освітлення села, а тому воно вважається найтемнішим населеним пунктом області. А ще Скалева, завдяки «організаторським» здібностям свого очільника, розділена на своїх і чужих.
Саме тому, пишуть обранці, 13 квітня сесія Скалівської сільради достроково припинила повноваження Валерія Плюшка. Однак законів для нього не існує, він ніби прикипів до владного стільця, печатку не віддає і виконувати рішення сесії не збирається. Тож не знаємо, як нам діяти далі? Ось таке запитання поставили депутати.
Що каже голова?
Щоб перевірити, наскільки викладене в листі відповідає дійсності, нам довелося поїхати до Скалевої, щоб на місці зустрітися зі сторонами конфлікту та мешканцями села. Поїхали, зустрілися. Можна було б сказати, що факти стовідсотково підтвердилися, але у Валерія Плюшка на окремі звинувачення є своя правда. Він не суперечить: «Школу розібрав, будматеріали продав, плити і блоки з кладовища вивіз, використав де міг, але все це робилося на користь громади».
Перевірити достовірність цих слів зараз дуже важко, бо невідомо, скільки було тих будматеріалів і де вони тепер. Тож одного журналістського розслідування тут замало. Правда й те, що люди тут розділені, але, як нам здалося, не навпіл — переважна більшість, з ким мали розмову, роботою сільського голови незадоволена.
Незадовільно оцінює діяльність Валерія Плюшка і районне керівництво. Голови райдержадміністрації Василь Бугаєнко та районної ради Ольга Баліцька одностайні в тому, що він не належить до тих людей, які зможуть забезпечити виконання завдань обласної Програми соціально-економічного розвитку «Центральний регіон — 2015» у частині її районного сегмента, а саме на території Скалівської сільради.
Не знаєш, як діяти? Дій по закону!
Живемо ми нині у такий час, коли нерідко плюралізм думок доходить до анархії в діях. Візьмемо хоча б наш випадок: відповідно до закону про органи місцевого самоврядування, повноваження сільського голови припинено за рішенням ради, ухваленим шляхом таємного голосування. До речі, на цій сесії були присутні представники з районної ради, юрист. Дев’ять із чотирнадцяти депутатів не захотіли більше бачити керманичем громади Валерія Плюшка. Ну що тут зробиш, як мовиться, не ти перший, не ти останній. Можливо, неприємно, навіть образливо, але рішення ради слід виконувати. Не подобається — звертайся до суду. Тобто Валерій Плюшко мав би передати печатку секретарю Галині Чаплінській. Цього не зроблено. Фактично документи, які весь цей час підписує Плюшко, не мають юридичної сили.
Залишається сподіватися, що найближчим часом ситуація буде спрямована в правове русло, і цьому, передусім, мають посприяти правоохоронні органи, районне та обласне керівництво.
Віктор ІЩЕНКО, Юрій СЕРДЮЧЕНКО.
Кіровоградська область.
Думка голови місцевого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись» Людмили Чирки:
— В останні роки наші стосунки з Валерієм Яковичем, м’яко кажучи, не найкращі. Втім, хотіла б сказати, що він тривалий час працював сільським головою і ще років 5—7 тому результати його діяльності не викликали такої стурбованості. Та чим ближче підходив пенсійний вік, тим менше він приділяв уваги виконанню своїх прямих обов’язків, а зараз, на мій погляд, взагалі втратив зацікавленість вірою і правдою служити громаді. Мені, як керівнику місцевого сільгосппідприємства, зовсім не однаково, який вигляд має наше село, як живуть люди в ньому. Щороку СВК «Вись» перераховує до місцевого бюджету, тобто на потреби сільради для вирішення проблем громади, понад 500 тисяч гривень, але стан справ у Скалевій стає дедалі гіршим, і мовчки спостерігати за цим я не збираюся.
