Як із космосу за врожаєм у Залісцях стежили

Підтвердити цю інформацію змогли б, напевно, хіба що фахівці з американського ФБР, але дотепер у Центрі переповідають історію про те, як цей стратегічний об’єкт свого часу «здав» чужоземній розвідці один із співробітників. Правда, тоді тут стояла ракетна частина, на озброєнні в якої були пересувні ракетні комплекси. Донині збереглися величезні ангари, замасковані товстим шаром грунту, на яких навіть дерева ростуть. А всередині цих «пірамід» зберігалась ракетна техніка. Маскування було таким ретельним, що навіть крони дерев зв’язували між собою, щоб згори нічого не можна було помітити.

Але все це не встояло перед шпигунськими пристрастями. Тому замість ракет у середині 70-х років минулого століття тут з’явився Центр прийому й обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля. Тоді й виросло серед лісу близько сотні різних споруд, які вінчали чудернацькі антенні системи.

Загалом різних антен, діаметром від двох з половиною до дванадцяти метрів, в центрі є близько двох десятків. 

У кожної тарілки, що дивиться в космічну далечінь, своє призначення. Однак сьогодні більшість із них огортає захисний купол — антени хоча й перебувають у робочому стані, однак не працюють.

Свого часу робота Центру була розрахована на обслуговування масштабних радянських космічних програм. Теперішні українські польоти стали значно скромніші, тому «листи» із Всесвіту приходять не так часто. Час від часу Центр приймає інформацію із супутників зарубіжних партнерів, серед яких російське, американське, єгипетське національні космічні агентства. Але це, швидше, разові, замовлення, ніж постійна робота.

На одному з моніторів кванто-оптичної станції, що лазерним променем вимірює відстані до космічних об’єктів з точністю до кількох десятків сантиметрів, довелося спостерігати цікаву картинку. В центрі — наша планета, а навколо неї тисячі рухомих білих цяток. Наче мошкара влітку навколо достиглого солодкого яблука. Насправді це реальне зображення Землі, навколо якої кружляють різні космічні об’єкти.

Як розповів начальник станції Сергій Рищенко, щодня їх фіксується близько п’ятнадцяти тисяч. Але тільки трохи більш як три тисячі з них — це діючі космічні апарати. Все інше — космічне сміття, тобто рештки старих апаратів, уламки після космічних аварій, відпрацьовані елементи конструкцій.

На тлі цих тисяч має самотній вигляд наш український космічний апарат «Січ-1». І тепер всі, хто причетний до космічних справ, не дочекаються, щоб улітку вийшов на орбіту його наступник — «Січ-2». Дунаєвецькі антени готові простежити за ним і прийняти всю до найменшої дрібнички інформацію.

Та й багато ще чого. Вже мало кого дивують зроблені космічними апаратами знімки навіть найменших дрібничок на земній поверхні. Як розповів начальник Центру Олександр Глущенко, в світі давно існує практика, коли на замовлення клієнта можна зробити будь-яке фото «згори». Правда, коштуватиме воно недешево — близько двох тисяч доларів.

Але це, швидше, забава, ніж серйозна робота. В Центрі ж налаштовані на грунтовну співпрацю з різними структурами. Чи не найчастіше його послугами користується МНС, коли, приміром, треба простежити зону поширення пожежі чи скласти карту снігозалягання та сніготанення. Тут можуть побачити і нафтові плями на водних поверхнях, і переглянути лісові насадження — хто де рубає і що де росте, і виміряти льодовий покрив на Азовському морі. Про метеопрогнозування та складання погодних карт для всіх регіонів уже й говорити не доводиться. Навіть незважаючи на те, що кількість українських об’єктів у відкритому космосі не така вже й велика, на своїх моніторах співробітники Центру можуть побачити багато чого. Головна проблема в тому, що цікавих до такої інформації не так уже й багато.

Це зовсім не вигадка, що в Центрі можуть побачити навіть невелику грядку, простежити за станом посівів, спрогнозувати майбутній урожай. Хто знайомився з роботою кращих фермерських господарств за кордоном, не раз дивувався, як тамтешні господарі вільно оперують такими даними. На жаль, не тільки наша аграрна наука, а й увесь сільськогосподарський комплекс не готовий сприймати, обробляти таку інформацію, робити з неї корисні висновки і довгострокові прогнози.

Тому, щоб хоч якось використати свої можливості, співробітники Центру вже не перший рік складають прогнози врожаю для своїх найближчих сусідів — господарів із села Залісці. Часом масштаби таких досліджень поширюються на Дунаєвецький район та й на всю область. Але вести мову про широке використання космічної інформації в будь-якій галузі науки чи економіки поки що не доводиться. А тому і потенціал Центру використовується дуже скромно.

На антенах Центру сьогодні дедалі частіше віддзеркалюються не космічні сигнали, а загальні проблеми розвитку національної космічної галузі. Свого часу створений за останнім словом техніки, він з усіх сил намагається відповідати сучасним вимогам. Але робити це дедалі важче. Адже будувався Центр ще тоді, коли про комп’ютерну техніку, програмне забезпечення, інтернет-зв’язок і гадки не мали. З часом місцевим умільцям довелося самотужки проводити модернізацію своєї техніки. І хоча в майстерності їм не відмовиш, проте ганятись за світовим технічними новинками в цій галузі їм просто не під силу.

Але що говорити про технічну реконструкцію, коли й старий потенціал не задіяно. Сьогодні Центр тримається не так на замовленнях і активній роботі, як на ентузіазмі колективу. Та й цього вистачило б для виконання багатьох завдань. Отримані тут дані можуть зробити справжню революцію в багатьох галузях народного господарства. Головне — щоб знайшлись охочі глянути на щоденні виробничі проблеми із космічного масштабу.