Коли люди в переповнених трамваях і маршрутках стоять у корках, то вони чомусь не згадують начальство ДАІ, котре нерідко і не здогадується, що має якийсь стосунок до регулювання дорожнього руху, а когось іншого. Від Президента і міського голови — до депутатів і політичних партій. «Усе тільки гіршає», — рефреном лунає салонами. Цікаво, що в цьому разі є серйозні об’єктивні причини: адже вулиці не гумові, і без істотних капіталовкладень не в змозі вмістити, без пригод, дедалі зростаючий транспортний потік. Однак бувають ситуації, котрі, здається, навмисно придумано для створення проблем на рівному місці.
Уже ледь не в розряд безкінечних і тому банальних тем перетворилася газетна розповідь про те, як безруких-безногих інвалідів щороку ганяють по комісіях, напевно, сподіваючись, що у тих все-таки щось відросте. Однак ті ж інваліди, і не тільки вони, мало не щотижня змушені оббивати пороги низки інших установ. Серед них провідне місце посідають банки.
Здавалося б, після кризи 2008 року, а головне — поведінки під час тієї кризи саме банків, число клієнтів там мало б рішуче скоротитися. Та життя є життя. Звичайно, ризикових людей поменшало із числа тих, хто ще хоче брати кредити, однак найрізноманітніші платежі та інші операції відбуваються лише через банківські установи. І хоч би там як, а народу в касовому залі завжди повно. Звертає на себе увагу присутність у руках клієнтів численних паперів. У деяких банках навіть під час, здавалося б, елементарної операції вас ще й сфотографують і у фас, і у профіль. Зрозуміло, що кому як не банкірам знати, скільки у нас шахраїв, готових обманути людей на гроші...
Проте дещо в діях банківських установ починає викликати запитання. Та ж пошта з її переказами і посилками існує століттями і якось успішно (хоча теж з великими чергами) обходиться простенькими бланками і показаним паспортом. І нічого! Чому ж банки морочать голову не лише численними власними паперами з підписами клієнта, а й ксерокопіями вже п’яти сторінок паспорта, довідки про ідентифікаційний код плюс письмовою заявою. Складається враження, що досягнення комп’ютерних геніїв Стіва Джобса і Білла Гейтса до банків не дійшли і вже ніколи не дійдуть.
Ось, наприклад, довелося стати свідком того, як операція із заміни платіжної картки в одному з районних відділень «Ощадбанку» потягнула всі 35 хвилин. Ні, не 35 секунд, а саме 35 хвилин! Бо не так, щоб одну прийняли, а іншу з розписом в «амбарній» книзі видали, поглянувши, зрозуміло, в паспорт. А ретельно перевірили весь пакет ксерокопій (навіщо?) і з зауваженнями повернули. Бо, виявляється, підписи мають бути не один на лист, а біля кожної копії. Потім з’ясувалося, що до традиційних і всім відомих ксерокопій ще однієї бракує. Потім оператор видала клієнту бланк заяви, де заповнюються паспортні дані. А останні не можна заповнити, бо банківська дама з ним кудись зникла хвилин на десять, щоб начебто ще щось прокопіювати...
Репортаж із життя гоголівського Акакія Акакієвича в наші дні можна продовжувати, але ми перервемося. Бо надворі XXІ століття і в залі натовп людей, які кудись поспішають і тому відповідним чином реагують на таку організацію справи. Тож знову рефреном лунає: «Усе тільки гіршає»...
Помітили: сьогодні ми майже не бачимо мітингів протесту. Та й навіщо туди ходити, коли «все, що треба», про владу можна почути в найрізноманітніших «присутніх місцях». Там, куди люди прийшли із власними грошима і де їх по-людськи не вміють прийняти, там де з тих-таки пенсіонерів авансом роблять шахраїв і вимагають уже мало не відбитки пальців і розмір черевиків. Це що, невміння і небажання працювати як слід чи відрижка часів тотального дефіциту, коли якщо над тобою не познущалися в черзі, то ти наче тієї вареної ковбаси й не купував? А може, все це просто перекладення проблем із ВЛАСНИМ ПЕРСОНАЛОМ, якому не довіряє банківське керівництво, на плечі і нерви відвідувачів? Бо невже підпису та хай і власноруч записаних паспортних даних (коли той-таки Білл Гейтс у нас ще й не ночував) від клієнта замало? Це щоб спровадити його задоволеним відвідинами банку за лічені хвилини? Напевно, так. Тому в ті-таки банки, і не тільки, сьогодні ходять замість мітингів. Отримуючи необхідні для невдоволення проблеми на абсолютно рівному місці...
