У демократичній державі високо цінуються не тільки свобода слова, відповідальність політиків і державних діячів, а й незмінне дотримання всіх законних вимог щодо недоторканності честі, гідності кожної людини, конституційне право їх захисту у суді. Тому судовий розгляд справи за позовом Литвина В. М. до колишнього працівника держохорони М. Мельниченка є свідченням прямої необхідності довести в судовому процесі безпідставність звинувачень знахабнілого своєю безкарністю «глашатая таємних плівок», який уже понад десять років вигадує все нові нісенітниці, вішає ярлики, брутально ображаючи у засобах масової інформації громадянина В. М. Литвина.
Проте мотиви у Мельниченка зовсім інші, це стверджують особи відкритими свідченнями у документальному фільмі А. Кончаловського «Битва за Україну».
На розгляд справи, призначений на 15 квітня 2011 року у Деснянському районі м. Києва, відповідач Мельниченко не з’явився, а його представником було заявлено клопотання про зміну підсудності та пред’явлено документи про перереєстрацію проживання його довірителя в одному із сіл Васильківського району, а тому провадження у справі необхідно починати спочатку.
Які хитрощі та юридичні витівки придумає цього разу Мельниченко, щоб знову затягнути початок судового процесу і чи з’явиться особисто він до суду?
Оскільки Мельниченко звинувачує нашого довірителя у скоєнні тяжких злочинів, уникає особистої присутності в суді та перекладає тягар доказування на своїх представників, це можна розцінити як уникнення, вчергове, від юридичної відповідальності за ті принизливі звинувачення, які з такою легкістю він поширює перед телекамерами.
Навряд чи представники Мельниченка володіють детально інформацією, яка б підтвердила постійні звинувачення Мельниченка на адресу 
В. М. Литвина.
Отже, ми переконані, що Мельниченку як відповідачу необхідно довести особисто у суді достовірність розповсюдженої ним інформації стосовно Литвина В. М.
Виходячи з приписів статей 27 та 169 ЦПК України щодо оприлюднення для відповідача — М. Мельниченка початку розгляду справи у Васильківському районному суді Київської області, ми, як представники довірителя громадянина В. М. Литвина, маємо намір просити суд зобов’язати Мельниченка особисто довести правдивість відомостей, які містили прямий умисел принизити честь і гідність В. М. Литвина, свідомо завдали йому моральної шкоди розповсюдженням вочевидь надуманих звинувачень, ганебних образ та оцінками особи громадянина, який перебуває під захистом конституційного принципу — невинуватості, поки суд не вирішить інше. Ми також оприлюднюємо намір просити суд застосувати до колишнього військовослужбовця, який має прямі зв’язки із зацікавленими особами за межами України, відповідно до ст. 152 ЦПК України таку форму забезпечення виконання судового рішення, як заборону з моменту початку судового процесу виїзду за кордон.
У цій справі для нас очевидним є необхідність довести суспільству, що суди мають бути дієвим засобом захисту честі та гідності кожної людини в Україні, а вони, як конституційні цінності, реально існують тоді, коли людина може їх захистити.
Представник довірителя у судах загальної юрисдикції Прокопець О. П.