25—26 травня в Одесі триватиме науково-практична конференція, присвячена 75-літтю Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова АМН України.

На ювілейні «Філатовські читання» прибули учені, лікарі-офтальмологи з різних країн світу, щоб долучитися до світової скарбнички досвіду. Адже, попри проблеми, котрі переживає вітчизняна медицина, інститут залишається оазою передових методів діагностики і лікування. Нині тут працює понад 200 науковців і лікарів, серед них — 25 докторів наук, 13 професорів і 64 кандидати наук. Із покоління в покоління передають відомий крилатий вислів академіка Володимира Петровича Філатова: «Кожна людина має право бачити сонце». Тут, на березі моря, на Французькому бульварі, завжди видно схід сонця. Тут живуть дух видатного Учителя й започатковані ним традиції безперервного навчання, а саме: «золота нитка» тягнеться від старшого до молодшого, від аса до початківця. Будьмо щирі: ця традиція, як на нинішні прагматичні часи, — явище рідкісне. Мовляв, навіщо вчити іншого, щоб він випередив свого наставника і став конкурентом? Та в Інституті Філатова конкурентність розуміють передусім як стимул до професійного самовдосконалення в ім’я високих гуманних цілей, котрі ставили перед собою Філатов та його учні. Тут і досі працюють люди, які пам’ятають свого Вчителя.

Розповідають, що Філатов, добираючи «команду», як нині прийнято говорити, пропонував претендентам написати твір і щось намалювати. Навіщо це у царині офтальмології, запитаєте? Дуже просто: творче начало має бути в усьому, це — запорука успіху...

Культ творчості, тобто пошуку нестандартних рішень, підтримує директор інституту, доктор медичних наук, професор Наталія Пасєчникова. В інституті успішно розробляють найактуальніші проблеми світової офтальмологічної науки, цим і зумовлені його популярність та авторитет. До прикладу, нині вперше у світі разом із Інститутом електрозварювання ім. Патона НАН України проводиться клінічна апробація технології високочастотного електрозварювання біологічних тканин. У загальній хірургії ця методика застосовується ще з 1994 року. Тепер настав її час і в офтальмохірургії. 

Відділення офтальмоендокринології і мікрохірургії глаукоми на чолі із кандидатом медичних наук Георгієм Клюєвим є одним із ключових у пошуку нестандартних рішень. Пацієнти відділення — це важкі хворі з усієї України, з близького і далекого зарубіжжя. «Букет» патологій, з котрим вони звертаються сюди, щоразу потребує особливого, нового, підходу. Відтак згадана «золота нитка» взаємного навчання є неписаним правилом.

Лікар відділення Інна Панчешенко, котра працює тут 16 років, із вдячністю говорить про свого наставника професора Людмилу Кашинцеву.

— Професор уміє віддавати, навчати. Я й досі під час операцій «чую» її голос. Людмила Терентіївна сказала мені: «Ти повинна стати хорошим лікарем». Коли я оперувала, вона приходила і сиділа поряд, хоч і не зобов’язана була щось радити, підказувати. Це — філатовська традиція, а вона — із його набору. Врешті сказала: «Тепер я за тебе спокійна».

Інна Панчешенко та її молодший колега Сергій Шамбра не лише лікують і оперують. Вони займаються наукою. Сергій Шамбра у 2008 році отримав диплом за кращу наукову доповідь на конференції, що її проводило Російське товариство глаукоматологів.

— У нашому відділенні є добра традиція, — розповідає Сергій Шамбра. — Під час операцій ми асистуємо один одному. Так здобувається безцінний досвід. Пригадую, коли я асистував Георгію Олеговичу, була нестандартна ситуація і йому довелося на ходу перебудовуватися. А за кілька днів така ситуація трапилася в мене, і я вже знав, що робити.

— Життя влаштоване так, що ти або йдеш уперед, або скочуєшся донизу, — пояснює «алгоритм» роботи колективу Георгій Олегович. — Середини немає. Хочеш зробити щось — шукаєш можливість, не хочеш — шукаєш причину. Якщо я ставлю перед собою завдання, то обов’язково розв’язую його.

— Чи є в лікаря Клюєва дерзновенна мрія з приводу лікування патологій, які у світовій медичній практиці вважаються невиліковними?

— Я є прихильником прогресу у всьому. А він виявляється передусім у пошуку й застосуванні найменш травматичних методів лікування. Якщо ставити питання глобально, то мені як фахівцю було б цікаво, якби існувало штучне око. Воно може допомогти при особливо тяжкій патології, котра вже призвела до незрячості хворого.

— Це — своєрідний біокомп’ютер?

— Можна і так сказати. У цьому напрямі в світі вже ведуться роботи лікарів разом із електронниками. Настане час — і це питання буде розв’язано.

Георгій Клюєв — хірург з великим досвідом і водночас, як керівник відділення, він — головний експерт. Коли постає питання «або-або», саме він бере на себе відповідальність за остаточне рішення. Він має і мужність, і досвід, і передчуття серця за майбутній результат лікування чи операції. Можливо, для розвитку такого бачення на рівні свідомості академік Філатов пропонував своїм учням писати твори і малювати? Отож його послідовники «малюють» світло в кінці тунелю. І воно дивовижним чином матеріалізується. На березі Чорного моря...

Одеса—Львів.

На знімку: Георгій Клюєв, завідувач відділення офтальмоендокринології і мікрохірургії глаукоми, проводить ранкову нараду з колегами.